Відчуття, які виникають першого вересня, неможливо порівняти ні з якими іншими відчуттями з нашого дитинства. День знань завжди особливий − яскравістю вражень, нових переживань, нових надій і несподіваних зустрічей.

Перший дзвінок і початок нового навчального року − це свято викладачів та вчителів, студентів та учнів, батьків, наших друзів, свято, що якимось неймовірним дивом об’єднує всі покоління.

Найстрашніше – залишитися ніким не почутою. «Хоч я уміла і в «пустині» бути «гласом вопиющим»,  але все ж цікаво, як той глас може відбиватися не в пустині…», – чи то з іронією, чи з надією в одному з листів до матері завважила Леся Українка.

Її ім’я  не потрібно повертати з «небуття»: воно не належить до числа силоміць загублених, втрачених радянським тоталітарним режимом чи то навмисно упущених шкільною програмою, навпаки – міцно вкарбоване в історію України та її культуру. Проте… Ще за життя Леся Українка мала репутацію  письменниці, котра пише на незвичні для українського читача «екзотичні» теми. Уже були написані й опубліковані «Кассандра», «Лісова пісня» і «Камінний господар», але образ  «волаючого у пустелі голосу» не зникав. Навіть, навпаки:  він перетворився на сентенцію, що стала справжньою інтригою для дослідників. «Почитаемая, но не читаемая», – так написала сама Леся Українка у листі від 12 березня 1913 року…  Цим дописом бібліотекарі бібліотеки-філіалу №1 Полтавської МЦБС продовжують серію публікацій з нагоди 150-річного ювілею мисткині.

Спостерігаючи за життям пернатих друзів, ми розуміємо, що живемо поруч із фантастичним світом, у якому править природа. 

Бібліотека – філіал №12 пропонує публікацію "Пернаті диваки" про птахів які прикрашають землю, наше життя. Ми зосередимося на огляді найбільш рідкісних і дивних птахів світу.

Птахом – символом 2020 року в Україні була обрана горлиця звичайна. У нашого народу цей птах здавна асоціювався з беззахисністю і ніжністю, з родинним теплом і сімейним затишком. Коханих нарікали "горлицями". До цього образу неодноразово зверталися прозаїки і поети, горлиці присвячені пісні і навіть народний танець. Вона – символ любові і міцного шлюбу не лише України, але й Великої Британії. 

Більшість дітлахів мріє про будинок для своїх улюблених іграшок, і, напевно усі вони просто обожнюють створювати щось нове. 

Ось і читачки бібліотеки-філіалу №9 одного разу на канікулах висловили ідею збудувати будиночок для ляльок Барбі. Сказано - зроблено! Дівчатка заходилися шукати картонні коробки, обгортковий папір, малесенькі лялькові меблі... Наш дитячий креативний простір перетворивсь у справжню майстерню! дітлахи вимірювали, креслили, клеїли "шпалери", вирізали отвори для вікон та конструювали мансарду.  Крок за кроком і триповерхова вілла була готова! Міні-годинник, міні-драбини і, навіть міні-кухня: чого там тільки нема!

Їжа – основа нашого життя. Без їжі життя не можливе. В кожній країні є свої кулінарні традиції. Для когось споживання їжі, характерне для даної країни видається дивним, а проте, їжа як ніщо характеризує нас, як людей.

Бібліотека філіал №12 запрошує взяти участь в літературному каламбурі де буде йтися саме про їжу.

У кожного народу є страви - предмет їх національної гордості. Слава про них розлетілась по світу. Окремі блюда можуть готуватися й в інших країнах. Проте, за «оригінальною» версією страви все ж краще їхати туди, де традиції приготування шліфувалися століттями.

Під час святкування Дня Незалежності у Полтаві відзначили державними нагородами працівників культури, науки, освіти, в тому числі і знану письменницю, майстриню витинанки, поетесу Тетяну Ваценко званням «Заслужений майстер народної творчості України».

Відома полтавська майстриня працює художником у Полтавській обласній філармонії.