19 серпня виповнюється 120 років від дня народження Олеся Донченка. Десятки поетичних і прозових творів, що вийшли з-під його пера, принесли йому заслужену славу талановитого дитячого письменника України.

Олесь (Олександр) Донченко народився у полтавському краї в с.Великі Сорочинці в 1902 році. Його батько був учителем, і хлопчик зростав у атмосфері поваги й любові до книжки. Мати знала безліч народних пісень, казок. «Він багато читав, і прочитане глибоко западало йому в душу, формувало його світогляд і душевні якості, викликало гаряче бажання і собі так писати» (згадувала сестра письменника Наталя). Невичерпним джерелом, що живило серце хлопця, була й рідна природа.

Нещодавно віруючі православні християни несли в храми на освячення мед, мак і воду. Цей звичай походить від традиції перший урожай приносити Богові. А освячення маку пов'язано з тим, що у народі цей день приурочують до пам'яті «семи мучеників Маккавеїв». На Маковія (Маковий Спас) прийнято освячувати в церкві й «маковійську квітку» – букет з м'яти, чебрецю, нагідок, маку, чорнобривців, жоржин, айстрів, гвоздик, барвінку, васильків, любистку. Освячений «маковійський букет» раніше було прийнято зберігати за іконами та вважався цілющим.

17 серпня у філіях Центральної бібліотеки ПМТГ  було багато гостей – учасників проєкту «Охорона здоров’я та профілактика захворювань через бібліотеки та літературу».

З візитом до центральної бібліотеки Полтавської МТГ приїхали колеги з різних міст Полтавщини:  Лубен, Диканьки, Котельви. Серед присутніх була також пані Люсьєна Шум - виконавчий директор Благодійного фонду «Бібліотечна країна», з яким нас поєднує давня дружба. 

БФ «Бібліотечна країна» є також партнером українсько-швейцарського проєкту «Діємо для здоров'я», що реалізується у філіях Центральної біліотеки ПМТГ. 

Філія №5 Центральної бібліотеки Полтавської МТГ презентує перегляд нової літератури, яку отримала як учасник проєкту «Охорона здоров‘я та профілактика захворювань через бібліотеки та літературу», що впроваджує Благодійний фонд «Бібліотечна країна» за підтримки Україно-швейцарського проєкту «Діємо для здоров’я».

 

Це село на Волині мало багато родовитих власників: гетьман Вишневецький, князь Воронецький, польський генерал Виджґа, землевласники Берна, Петропавловські, Голембійовські, Конаховичі та Гловацькі. Ще до Другої світової війни у кожному класі Машівської школи поруч з портретами польських королів висів ще й портрет Болеслава Пруса. У Машеві цей куток села і досі називають Гловаччиною, адже Прус – псевдонім, а від народження майбутній письменник звався Олександром Гловацьким… Гловацькі мали тут невеликий родовий маєток: панський будинок, два будинки для челяді та господарські будівлі, ставочок і всього 31 морг землі, що за тодішніми мірками геть не багато…

19 серпня у світі відзначають Всесвітній день гуманітарної допомоги, вшановуючи пам'ять Спеціального посланця Генерального секретаря ООН в Іраку Сержіу Вієйра ді Меллу та ще 21-го його помічника, що загинули цього дня 19 років тому під час бомбардування штаб-квартири ООН в Іраку. Запропонована вам інформхвилинка бібліотекою №12 розповість про важливу роботу цих мужніх людей. 

Працюючи пліч-о-пліч із кращими гуманітарними працівниками Лівану, Сирії, Іраку та України, а також інших країн, гуманітарні працівники завжди керуються девізом: «Ми залишаємось і продовжуємо виконувати свою роботу». Адже йдеться про людей, яким конче потрібна допомога. На першому місці стоять загальнолюдські пріоритети, пріоритети тих країн, яким особливо важко. Озвучуються потреби тих, хто втратив засоби до існування, аби їхній голос був почутий. Працівники гуманітарної допомоги служать людству. І таким був Сержіу Вієйра та його помічники.