-
Головна
- Бібліотечному фахівцю
- Деталі
- Автор: Н.П.Пономаренко
- Перегляди: 12
Бібліографічний список
12 травня 1954 року Україна стала членом ЮНЕСКО — Організації Об’єднаних Націй з питань освіти, науки і культури. Відтоді наша держава є активною учасницею міжнародної співпраці у сфері освіти, науки, культури та збереження світової культурної спадщини.
ЮНЕСКО об’єднує країни навколо важливих цінностей — миру, взаєморозуміння, поваги до культурного різноманіття та збереження надбань людства. Україна не лише підтримує ці принципи, а й бере активну участь у міжнародних програмах та ініціативах, спрямованих на їх утвердження.
Сьогодні значення цієї роботи для України особливо велике. В умовах повномасштабної війни наша держава змушена захищати не лише свою територію та людей, а й свою історію, культуру та національну ідентичність. Російська агресія становить загрозу численним пам’яткам, музеям, історичним центрам, сакральним спорудам та іншим об’єктам культурної спадщини.
Збереження української культурної спадщини — це не лише питання минулого. Це питання майбутнього. Адже пам’ятки, традиції, історичні місця та природні території допомагають наступним поколінням знати й розуміти свою історію, зберігати культурну самобутність та передавати її далі.
Україна має надзвичайно багату та унікальну спадщину, значення якої визнане міжнародною спільнотою. До Списку всесвітньої спадщини ЮНЕСКО внесено вісім об’єктів, розташованих на території України: сім культурних та один природний.
- Деталі
- Автор: Н.П.Пономаренко
- Перегляди: 40
Біобібліографічна пам’ятка
Микола Леонович — поет, ілюстратор і книжковий дизайнер із Полтави, який із 27 квітня 2023 року вважається зниклим безвісти після бойового завдання поблизу Авдіївки. Його поезія поєднує строгість форми й тонку іронію, уважність до повсякденності та глибоке філософське осмислення часу. Водночас його книжковий дизайн став прикладом виняткової культури оформлення, де кожна деталь працює на цілісність видання.
У 2003 році Микола став одним із переможців літературного конкурсу видавництва «Смолоскип», а вже наступного року там вийшла його дебютна збірка «Агон». Уже в першій книжці він заявив про себе як зрілий поет: його тексти поєднували іронію з внутрішньою зосередженістю, абсурд із філософськими спостереженнями, точність форми — із прагненням виходити за її межі.
Його вірші та есеї друкувалися в альманахах і антологіях «Дві тонни» (2007), «ЛітПошта» (2009), «Аморалка» (2010), «Соломонова Червона Зірка» (2011), «ЗНАК: Альманах молодої української літератури» (2013), «Антологія молодої української поезії ІІІ тисячоліття» (2018), «Так ніхто не кохав» (2024) та «Фронтмени» (2024).
- Деталі
- Автор: Н.П.Пономаренко
- Перегляди: 155
(До Всесвітнього дня гуманітарної допомоги)
Бібліографічний список
Гуманітарна допомога - цільова адресна безоплатна допомога в грошовій або натуральній формі, у вигляді безповоротної фінансової допомоги або добровільних пожертвувань, або допомога у вигляді виконання робіт, надання послуг, що надається іноземними та вітчизняними донорами із гуманних мотивів отримувачам гуманітарної допомоги в Україні або за кордоном, які потребують її у зв’язку з соціальною незахищеністю, матеріальною незабезпеченістю, важким фінансовим становищем, виникненням надзвичайного стану, зокрема внаслідок стихійного лиха, аварій, епідемій і епізоотій, екологічних, техногенних та інших катастроф, які створюють загрозу для життя і здоров’я населення, або тяжкою хворобою конкретних фізичних осіб, а також для підготовки до збройного захисту держави та її захисту у разі збройної агресії або збройного конфлікту. Гуманітарна допомога є різновидом благодійництва і має спрямовуватися відповідно до обставин, об’єктивних потреб, згоди її отримувачів та за умови дотримання вимог статті 3 Закону України "Про благодійну діяльність та благодійні організації".
Про гуманітарну допомогу : Закон України, 22 жовтня 1999 року № 1192-XІV
- Деталі
- Автор: Н.П.Пономаренко
- Перегляди: 175
(До 120-річчя від дня народження)
Біобібліографічна пам’ятка
Ім’я Олени Теліги сьогодні відоме далеко за межами України. Її поезії перекладено англійською, польською, французькою, грузинською та багатьма іншими мовами. Проте на Батьківщині про цю видатну письменницю заговорили лише після здобуття незалежності. За радянських часів її творчість була заборонена, а сама поетка отримала клеймо «української буржуазної націоналістки» та була зарахована до «ворогів народу».
Олена Теліга (дівоче прізвище – Шовгенова) народилася 21 липня 1906 року в селі Іллінському поблизу Москви. Її батько, Іван Шовгенов, був відомим інженером-гідротехніком українського походження, а мати Юлія, за деякими даними, мала білоруське коріння.
У 1917 році родина переїхала на Слобожанщину, а згодом оселилася в Києві. Саме тут минули дитячі та юнацькі роки майбутньої поетки. Вона навчалася в приватній гімназії Олександри Дучинської, де формувався її світогляд та любов до літератури.
У 1922 році через політичні обставини сім’я залишила Україну. Спочатку вони переїхали до польського міста Тарнів, а згодом — до чеських Подєбрад. Саме в еміграції відбулася одна з найважливіших подій у житті Олени — її національне самоусвідомлення. Навчаючись у 1923–1929 роках на історичному факультеті Українського педагогічного інституту імені Михайла Драгоманова в Празі, вона остаточно відчула себе українкою та долучилася до кола молодої української інтелігенції.
- Деталі
- Автор: Н.П.Пономаренко
- Перегляди: 166
Біобібліографічна довідка
Валентин Лукіч Чемерис (8 липня 1936 - 4 жовтня 2016) - один із найяскравіших українських письменників другої половини ХХ - початку ХХІ століття, майстер історичної прози, сатири, гумору, пригодницької та фантастичної літератури, публіцист, заслужений працівник культури України.
Народився на мальовничій Полтавщині - землі, що подарувала Україні цілу плеяду видатних письменників. Саме тут зародилася його любов до української історії, народної творчості та гумору, які згодом стали невід'ємною частиною його творчого світу.
Освіту здобув у Літературному інституті імені О. М. Горького в Москві. Після навчання працював на підприємствах Придніпров'я, у редакціях газет, а згодом - у дніпропетровському видавництві «Промінь», де активно долучався до літературного життя України.
Упродовж багатьох років Валентин Чемерис поєднував письменницьку працю з громадською діяльністю. У 1989–1993 роках очолював Дніпропетровську організацію Спілки письменників України, у 1993–1994 роках працював головним консультантом Адміністрації Президента України, а в 1996–2001 роках був секретарем Національної спілки письменників України, членом її Президії та Вищої ради.
- Деталі
- Автор: Н.П.Пономаренко
- Перегляди: 178
Біобібліографічне досьє
Анна Ютченко - народилась і виросла в Полтаві (14 березня 1996 р.). Зараз живе у Львові. Поетка, фотографка та режисерка документального кіно. Фотографувала, знімала відеозапрошення та відеозвіти із заходів мистецького об’єднання «Magnum Opus», в якому ідеально поєднались захоплення фотографією і кіно з літературою. Так виникли відеопроекти «Люди читають» та «#Встол». Далі – перша Відеоакадемія документального серіалу «DOCemotion», перший короткометражний фільм «Живі та Нескорені», фестиваль «DocuDays» та участь у проектах: «Відеокемпі тревел-журналістики» (Політ»), «Відеоквесті» («Збирач казок»), Школі caption video.
Закінчила Полтавський національний педагогічний університет імені В.Г. Короленка за спеціальністю вчитель української та літератури, магістерську програму Школи журналістики Українського католицького університету (Львів). Фіналістка «Молодої Республіки Поетів» (2014, 2015 рік) та поетичного конкурсу «Гайвороння» (2015, 2016 рік). Учасниця низки фестивалів, серед яких «BookForum», «Artgnosis», «CodaFest», «Cyclop», «Трикутник», «Книжковий Арсенал», «Зелена хвиля», «І-ий Міжнародний молодіжний літературний форум». У 2016-ому році стала однією з двох кандидатів від України, яких національний «PEN-клуб» подав на міжнародний конкурс «Нові голоси». Публікувалась у журналах «ШО», «Дзвін», на онлайн-платформі «Litcenter».
Анна переконана: література залишається одним із найсильніших способів пізнати себе й світ довкола. Анна Ютченко неодноразово видавалася в міжнародних журналах, її тексти публікують провідні літературні портали країни.