10 січня відбулась онлайн-зустріч із українською письменницею Світланою Талан, яку організувала бібліотека-філія №4 не тільки для читачів книгозбірні, а й для всіх шанувальників романів відомої письменниці. 

Онлайн-спілкування було наповнене щирістю й відвертістю. Гостя детально зупинилася на дитячій книзі «Чекаю на тебе, тату», яка здобула відзнаку «Вибір читачів» у конкурсі «Коронація слова - 2020».

Він зброю в руки не брав, його зброєю була поезія, якої влада дуже боялася. За неї Василя Стуса визнано «особливо небезпечним злочинцем». А за прагнення бути собою та творити свій світ поет заплатив власним життям.

Про непростий життєвий шлях українського поета-шістдесятника, перекладача, публіциста, прозаїка, мислителя, літературознавця, літературного критика, правозахисника, політв'язня СРСР, дисидента, члена Української Гельсінської групи говорили з користувачами у бібліотеці-філії №7 на поетичній годині «Свій шлях пройшов, все винести зумів: Василь Стус».

12 січня виповнюється 150 років від дня народження непересічної постаті української історії — Василя Григоровича Кричевського.

Його можна назвати постаттю ренесансної величини, значення якої сягнуло далеко за суто мистецькі межі. Адже митець працював у царині архітектури, дизайну, малярства, книжкової й станкової графіки, театральної декорації, оформлення кінофільмів. Він був ревним колекціонером і прискіпливим дослідником народного мистецтва, виступав у пресі зі статтями з нагальних питань художнього життя. Василь Кричевський — один з фундаторів Української академії мистецтва, професор і керівник низки вищих шкіл у Києві, Миргороді, Львові.

Графічне мистецтво є одним з найдавніших серед образотворчих мистецтв. Мова графіки порівняно з мовою живопису більш скупа й лаконічна, має більше умовностей. У графіці основним засобом зображення є лінія, штрих, крапка, контраст білого і чорного. Для виконання графічних творів використовують олівець, туш, вугіль та інші матеріали. Можливості застосування графіки досить широкі. Про все це читачі бібліотеки-філії №5 та внутрішньо переміщенні особи дізналися від Олександра Очкала – полтавського художника, володаря цієї техніки.

Цікаво, чому з-поміж численних свят саме Різдва очікуєш із таким нетерпінням? Авжеж, із Різдвом пов´язано чимало приємних речей: ялинка, багатий стіл на Святвечір, смачна кутя, колядки й, звісно, подарунки, що якимось незбагненним чином опиняються вранці під ялинкою чи під подушкою – в кого як. Та річ не лише в цім. Насамперед Різдво – це пора, коли люди (байдуже, маленькі вони чи дорослі) вірять у те, що чудеса можливі, що збуваються найзаповітніші мрії. Саме очікування дива й надає неповторної чарівності цьому святу, тому-то воно й залишає по собі такі теплі спогади.

Житловий масив Павленки – це територія у північно-західній частині, майже в центрі нашого міста. А колись це була околиця Полтави. Чудові краєвиди цієї місцини за часів Гетьманщини привертали увагу козацьких старшин Полтавського полку. У другій половині ХVІІ століття у цих краях за бойові заслуги козацькі старшини полку брати Павленки одержали землі. І заснували тут хутір. Через деякий час навколо їхньої садиби почали з’являтися поселення інших козацьких родин. Вони жили великими багатодітними сім’ями, мали орну землю, власні садки, сінокоси і млини, тримали худобу.