На початку червня 2016 року пішов з життя великий друг центральної бібліотеки міста Полтави - письменник, журналіст, художник-карикатурист, гуморист-сатирик,  літературний редактор Іван Миколайович Моцар. Але бібліотека дбайливо зберігає і пропагує його творчі доробки.

Іван Моцар народився 15 червня 1941 року в селі Огирівці Великобагачанського району Полтавської області. З дитинства проявився його дар до слова: спочатку Іван публікував свої дописи у шкільній стінгазеті, потім у районній газеті, де був сількором. Здобувши фах журналіста в київському університеті імені Т. Г. Шевченка, Іван Моцар  більше 40 років пропрацював за фахом. Практично вся його трудова діяльність пройшла в редакції обласної  молодіжної газети, яка до розпаду Радянського Союзу мала назву «Комсомолець Полтавщини», а після розпаду змінила назву на «Молода громада». Спочатку Іван Миколайович був кореспондентом цієї газети, потім став заступником редактора, а згодом і головним редактором.

Бібліотеки міста Полтави відновили роботу: відвідувачі терпляче чекають черги, щоб здати взяті ще до карантину книжки і вибрати для читання інші. Обслуговуються читачі по одному.

Ще до настання часу, з якого бібліотекарі починають обслуговувати читачів, надворі біля входу в приміщення бібліотеки-філіалу сімейного читання №3 почала збиратися черга відвідувачів. Найпершою зайняла чергу учениця полтавської гімназії №17 Єва Смейле, котра щойно перейшла в 11-й клас. На запитання, що вона відчуває в час, коли двері бібліотеки знову відчинені для користувачів, дівчина відповіла:
- Полегшення від того, що не потрібно в електронному форматі читати книжки, бо то велика напруга на очі.

Історія співпраці міського клубу книголюбів з центральною бібліотекою міста Полтави надзвичайно багата. За роки тут проведено книголюбами разом з бібліотекарами дуже багато тематичних заходів, презентовано безліч книжок. У засіданнях клубу “Книголюби” в центральній бібліотеці брали участь професори і доценти, викладачі вишів, науковці, художники, видавці, музейники, відомі письменники.

Багато своїх книжок подарували бібліотеці книголюби, які є  авторами видань, здебільшого науково-популярних та історичних – Валерій Волосков, Олег Лебединський, Ірина Петренко, Юрій Капустник, Іван Долюк та інші. 

Що може об’єднати звичайну сіру мишу, комп’ютерну мишку, лабораторну, лялькову, польову, «гороскопну»-звичайно історія в книжці чи журналі. Образ мишки не такий простий, як видається на перший погляд. В деяких вона хитра, ледача, шкідлива, розумна, в інших наділена надприродними властивостями і може допомогти тому, хто опинився в скрутних обставинах. Миші – дуже яскраві персонажі, які чудово пасують до дитячих творів. Українські дітлахи знайомі з такими звірятами з дитинства, і кожен з читачів знає хоча б одну казку, де героями є миші.

Люди в двадцять першому столітті вважають, що твори класичної літератури - пережиток минулого. Багато або не читають зовсім, посилаючись на брак часу, або віддають перевагу сучасним авторам. Батьки більше не прищеплюють своїм дітям любов до читання, в результаті кожне нове покоління деградує все більше. Віртуальний світ замінив книги. Люди стали забувати, яке значення раніше література мала в житті людини.

Скільки б років або століть не минало, але людські почуття, емоції і життєві ситуації не змінюються. Ми дізнавалися, якою має бути справжня любов, якої поведінки потрібно дотримуватися. Відкривали для себе новий світ, де благородство і честь - не порожній звук.

В 2005 році за ініціативою Даніель Ландес виникла ідея Всесвітнього дня в'язання на публіці. Вона полягала в тому, щоб раз на рік у другу суботу червня любителі в'язання збиралися разом на свіжому повітрі в колі однодумців.

Бібліотекарі бібліотеки-філіалу №7 пропонують вам цікаву інформацію про привабливість і користь в’язання.

В’язання — дуже давнє мистецтво рукоділля. Заняття це допомагає жінкам одягатися модно, привабливо та оригінально. Ті, хто вміє в’язати, знають, що сидіння за рукоділлям вечорами не тільки заспокоює нерви, рятує від стресів і перенапруги, але й дарує незабутні хвилини творчого натхнення.