Сучасних дітей називають «цифровим поколінням», або «поколінням смартфонів». Сьогодні ми живемо в якісно новому соціальному просторі – просторі відкритих кордонів, в якому відбувається трансформація всіх сфер життя. 

Завдяки науково-технічному прогресу не тільки світ дуже рано розкривається перед дитиною, а й вона максимально відкрита перед ним. Дітей третього тисячоліття виховує здебільшого …інтернет. Саме він, а не мама й тато стає їхнім провідником у світ. Серйозною проблемою сучасного суспільства є відсутність міцного емоційного зв’язку між батьками і дитиною, збіднення змісту спілкування, звуження кола спільних форм сімейного дозвілля, діяльності, які об’єднують усіх членів сім’ї.

В сучасній Україні проживають більше 100 націй та народностей. Усі вони складають український народ.

Азербайджанська спільнота в Україні налічує понад 45 тисяч осіб і є однією з найчисельніших. 

Азербайджан та Україна - дві самостійні, самодостатні держави, що спілкуються на рівних і зацікавлені у культурному діалозі. Ця духовна спорідненість  споконвіку пов’язувала наші народи, триває і нині. Причому, це та духовна близькість, яка ніколи не опиралася ні на матеріальні, ні на політичні інтереси. Цю спорідненість століттями живила і живить донині схожа ментальність, притаманна обом народам, передусім всепоглинаюча глибока людська любов, милосердя, духовність і щирість.

Бенюк Богдан Михайлович - культовий український актор театру і кіно, телеведучий та політик. На театральній сцені вже сорок років та майже стільки ж часу знімається в кіно. Визнаний, упізнаваний, затребуваний, за фахом він – актор кіно та театру, в народі – „самотній холостяк“.

26 травня артисту виповнюється 65 років. Колектив бібліотеки-філіалу № 3 підібрав кілька цікавих фактів із його життя та творчості.

Користувачам бібліотеки-філіалу № 7 дуже припала до душі фотосесія на Всесвітній день вишиванки. Волонтерки, які щоденно плетуть сітки, ініціювали ще один захід – етнографічний дрес-код «І працюємо, і святкуємо, народні традиції – шануємо!». Кожна з учасниць вибрала на свій смак костюм, а Людмила Іванівна Петренко вправно всім пов’язала хустки. Фотосесія вийшла на славу – чарівні українки у яскравому вбранні. Дійсно, все встигають – і працювати, і погляди всіх милувати.

Михайло Панасович Стельмах! Самобутній, цікавий талант! Видатний художник слова! За спогадами знайомих, Стельмах був скромною, доброю, щирою людиною.

Його творчість несправедливо посунули на дальні полички книгозбірень. Хоча це була неординарна особистість і в творчості, і у життєвих випробуваннях. Нині виповнюється 110 років від дня його народження. Михайло Стельмах - письменник, драматург, фольклорист народився 24 травня 1912 року у селі Дяківцях Літинського району Вінницької області, помер у Києві, у віці 71 рік. Залишив по собі чимало прозових та поетичних творів, зокрема й для дітей. Найвідоміші твори: «Казка про правду та кривду», «Велика рідня», «Кров людська — не водиця», «Чотири броди», «Гуси-лебеді летять»... «Моя тема в літературі — любов до людини», — говорив письменник.

Бел Кауфман (1911-2014) прожила 103 роки. У похилому віці чудово виглядала, зберегла ясність розуму і дуже любила танцювати — двічі-тричі на тиждень відвідувала студію бальних танців. Всесвітню славу їй приніс роман «Up the down staircase» («Вгору сходами, що ведуть донизу»). Це історія про звичайну, не найкращу і не найгіршу школу в Америці 60-х років. Сильвія Баррет – молода вчителька, яка викладає англійську. Для кращого розуміння своїх учнів міс Баррет ставить у класі скриню пропозицій, куди вони можуть вкидати записки. Із цих записок вона дізнається думки та погляди своїх вихованців. Молодій вчительці доводиться не солодко - уроки, додаткові навантаження, робота з проблемними підлітками серед яких є розбишаки, є представники різних рас й поглядів, є ті, хто вночі працює, а вдень мусить вчитися, є рання вагітність і аборти, булінг і багато інших проблем. Бел Кауфман сама працювала в школі, тому добре вловила загальну атмосферу школи й підліткових дилем.