Січень, другий зимовий місяць, найщедріший на зимові свята. 13 січня відзначають свято Маланки або Щедрий вечір. Традиція колядувати і щедрувати, вітаючи рідних та знайомих з народженням Христа, передається в українського народу з покон віків. На Щедрий вечір в Україні традиційно ходили гурти ряджених – молодіжні ватаги, які щедрували, водили «Меланку» та ходили з «козою». «Маланка» - народне дійство, що прийшло з глибокої давнини, й покликане відганяти злих духів та забезпечити людям гарний врожай та здоров’я.

Зараз неможливо уявити, щоб сучасний український народ не хотів осягнути багатющий шар нашої народної культури. Сімейне життя українця завжди супроводжується різноманітними обрядами та традиціями, що відбивають певні стани життя людини. Звичаї - це ті неписані закони, якими керується народ в щоденних справах, які пов’язують окремих людей в один український народ.

От і сьогодні, на свято Маланки, до бібліотеки філії №12 завітали наші давні добрі друзі - вихованці ДНЗ «Волошка», група «Зернятко».

«Щедрівочка щедрувала, Із Новим роком вітала…» читачів бібліотеки-філії №5 та ВПО в образі Меланки та Кози. Ці персонажі найбільш поширені у новорічному костюмованому дійстві. 

Як це радісно зібрати друзів, причепуритися до свята і піти щедрувати веселою компанією, бажати господарям у кожній хаті злагоди і достатку та отримувати за це гарну винагороду. Під оплески присутніх звучали щедрівки у виконанні Катерини Штепи, наукового співробітника музею та Олексія Орла, завідувача соціокультурним відділом ЦБ ПМТГ.

Настала чарівна пора - пора колядок і щедрівок. У кожному місті, у кожному селі, у кожній оселі по всій Україні, по всьому світу, де є українці, лунають нині наші дивовижні різдвяні співи. Щедрували, колядували, мовою музики зиму малювали і в Центральній бібліотеці ПМТГ. Учасники арт-години «Зимові фантазії» – викладачі та вихованці Полтавської дитячої музичної школи №3 імені Бориса Гмирі підготували чудову тематичну концертну програму. А потім всі поринули у вир цікавої та пізнавальної інформації. Говорили про щедрівки, зокрема, про знаного на весь світ «Щедрика» Миколи Леонтовича. Дізналися про історію її створення та послухали виконання на різних мовах та в оригінальних обробках. Найбільше всіх вразило відео, в якому спортсмени - баскетболісти «виконали» мелодію «Щедрика», відбиваючи такт баскетбольними м’ячами.

«Якщо бажаєте ви зазирнути в казку,
Відчути гордість справжнього Творця –
Пісок і світло, створюючи диво,
Наповнять світлою радістю серця»
 

Малювання піском на підсвіченому склі, створення казкових чарівних образів – це новий досвід, цікавий спосіб спілкування зі світом і самим собою; спосіб зняття внутрішньої напруги. Це так потрібно для сучасних дітей!

За українськими традиціями за Різдвом наставав Новий рік. Ще він зветься празником Василя. Василь приходив не сам, а з дівчинкою Маланкою. Маленькі колядники-щедрівники рядились у чудернацький одяг. Було дуже весело, навіть трішечки страшно, бо раптом, немов з-під землі, з’являлися бородаті цапи, рогаті чортики, князі з булатними мечами, старезна відьма і навіть Котигорошко з величезною булавою. Разом із Маланкою вони вели танок і співали.

Уранці наступного дня колядники, знявши свою чудернацьку одежу, знову бігли від хати до хати. Кожен із них ніс мішечок, у якому були пшеничні зерна. Вони сіяли зерна по хатах, примовляючи: