Спогади дитинства… Які вони? У кожного вони свої. Тато, мама, дідусь, бабуся, улюблені іграшки, захоплення… А як вам –  вовк, який приходив в гості, півень, який допоміг стати відмінником, собака, який любив балаканину свого чудика-господаря, футбол, який допомiг повернути голос, перехід до нової хати, порівняний  жартома з українським шляхом до Європи, Євросоюзу? 

Такі неймовірно цікаві життєві спогади неперевершено майстра українських романів, Золотого письменника України Володимира Лиса,  сьогоднішнього ювіляра.

Сьогодні, 23 жовтня, відзначають свій професійне свято рекламісти. День працівників реклами (День рекламіста) — свято працівників рекламної сфери, рекламодавців, маркетологів та піарників. Вперше його відзначили в 1994 році. Без реклами неможливо уявити сучасний світ. Без реклами не існує бізнесу, ЗМІ переважно живуть за її рахунок. День працівників реклами є днем творчих людей, які роблять внесок у розвиток торгівлі і, відповідно, економіки. Однак, реклама вже давно перестала бути просто зв’язком між продавцем і покупцем, реклама це справжнє мистецтво. Вона здатна як вражати, так і дивувати недолугістю. 

Ми українці, мабуть, найгостинніша нація в світі. Для гостей на стіл, на гостину виставляли найкраще: паляниці, як золото, ковбаси, рожеве сало, вареники й пампушки, смаженину. Чого тільки не було на українському столі!. Про все це відомо багато. А що ж пили українці? Чим запивали оту всю смакоту? Чим тамували спрагу, чим зігрівалися в холод? 

Бібліотекарі бібліотеки-філіалу №12 пропонують вашій увазі етнографічну годину присвячену національним напоям українців. 

Складно уявити дитинство без книг. Шелест сторінок. Улюблені герої, що оживають на яскравих ілюстраціях. Подорожі в далекі країни не виходячи з кімнати... Так було в нашому дитинстві. Хочете, щоб і у ваших донечок та синочків було так само? Відповідь проста - читайте їм книги для дітей. Хороші, цікаві, веселі, повчальні - просто різні. Дайте дітям можливість читати, уявляти, фантазувати, сміятися, вгадувати, що буде на наступній сторінці, і з нетерпінням чекати, чим же закінчиться вся ця історія.

Волинянина Володимира Лиса можна без перебільшення назвати живим класиком сучасної української літератури, і це буде ще досить стримане визначення. 26 жовтня письменнику виповнюється 70 років. На сьогодні він  один із особливо плідних, успішних і читаних авторів, лауреат багатьох престижних літературних премій та конкурсів, кавалер ордена “За заслуги” ІІІ ступеня. У літературному багажеві Володимира Савича більш як 20 книг. «Свій край прославляю долями людей і діалектом…» - говорить про свою творчість і про книги Володимир Лис. 

У 1912 році Римська колегія потребувала коштів і вирішила в суворій таємниці продати частину своєї власності. Американський книготорговець Вілфрід Войнич (чоловік  відомої письменниці Етель Ліліан Войнич) придбав 30 рукописів, серед яких і той, який зараз пов’язується з його ім’ям. Після придбання книги Войнич розіслав її копії декільком фахівцям для розшифровки… 

Найпершим точно відомим власником книги був алхімік Георг Бареш, що жив у Празі на початку XVII століття. Напевно, він здійснив одну із перших спроб прочитання книги. По смерті Бареша книга перейшла його другу, ректорові Празького університету Іогану Марці, а вже той імовірно надіслав її Кірхеру, відомому вченому Римської колегії. Подальші 200 років долі Рукопису невідомі, але найімовірніше, що він зберігався разом з рештою листування Кірхера в бібліотеці Римської колегії.