9 січня виповнюється 135 років від дня народження чеського драматурга, фантаста, журналіста, автора гумористичних оповідань Карела Чапека (1890 – 1938). Його не можна назвати фантастом чистої води, бо він працював у багатьох жанрах, але саме твори з елементами фантастики, такі як п'єса «Засіб Макропулоса», романи «Фабрика абсолюту» і «Війна з саламандрами», принесли йому світову популярність.

Письменник усе своє життя працював журналістом. Спочатку – в «Національній газеті» а з 1921-го й до кінця життя – культурним і політичним редактором у газеті «Народні новини». Він отримав ступінь доктора філософії, був номінантом Нобелівської премії з літератури у 1936 році, засновником і першим головою Чехословацького пен-клубу (в 1925 – 1933), членом комітету Ліги націй з літератури й мистецтва (з 1931-го), а 1935-го висувався на посаду президента Міжнародного пен-клубу Гербертом Веллсом, який бачив у ньому свого наступника.

«Що я можу сказати про себе? Ще так мало прожито і так мало зроблено. Хочеться бути людиною, хочеться робити гарне і добре, хочеться писати такі вірші, які б мали право називатися поезією. І якщо це мені вдається рідко, то це не тому, що я не хочу, а тому, що мало вмію і мало знаю. Найбільше люблю землю, людей, поезію і… село Біївці на Полтавщині, де мама подарувала мені життя. Ненавиджу смерть. Найдужче боюся нещирих друзів. Більше мені сказати про себе нічого. Зараз працюю над другою збіркою. Хочу, щоб вона була кращою від першої», – так говорив про себе Василь Симоненко, якому судилося прожити всього 28 років, видати за життя єдину поетичну збірку і – бути безкінечно цитованим поколінням своїх умовних правнуків…. Цей допис до ювілею поета підготували бібліотекарі бібліотеки-філії №1 ЦБ Полтавської МТГ.

Перебувайте на світлому боці! Сьогоднішню зустріч у бібліотеці-філії №9 з учнями 2-а і 2-б класів школи №5 ми присвятили янголам.

З дітлахами ми пригадали традиції святкування зимових свят, хлопчики та дівчатка поділились своїми мріями та сподіваннями від року, котрий почався. 

Крім традиційних ігор на відгадування предметів та явищ, школярики взялися розфарбовувати паперових янголят та писати на них побажання.

Українська мова є мовою корінного населення, що віками проживає на всій території сучасної України. Згадаймо слова В.Сосюри: «Без мови рідної, юначе, й народу нашого нема». Саме під такою назвою у Центральній бібліотеці пройшло чергове засідання Краєзнавчо-історичного клубу імені Федора Борківського. 

Знати, берегти і примножувати рідну мову – це обов’язок кожної людини. Народ, який не усвідомлює значення рідної мови, її ролі в розвитку особистості, не плекає її, не може розраховувати на гідне місце в суцвітті народів.

У народі кажуть: «Хто багато читає, той багато і знає». От і ми не можемо навіть уявити собі життя без книги. А маленькі відвідувачі бібліотеки – допитливі та креативні, учні ЗОШ №22, довели нам в котрий раз, що життя без книги – неможливе!

Стільки цікавого дізналися ми під час спілкування з дітьми: скільки книжок створено людьми в різних країнах, в різні часи і різними мовами, як виникло книгодрукування і як з’явилася перша бібліотека. Діти здивували своїми знаннями та жагою до пізнання нового! Вони залюбки шукали відповіді на питання та розповідали про те, що дізнались зі своїх перших книжок – підручників.

Зима – чудова пора року. Коли навколо все стає білим, здається, що ти потрапив у зимову казку. Ми любимо зиму не лише за унікальну красу її краєвидів, а й за те, що можна покататися на санчатах, погратися в сніжки та поліпити сніговиків. Зима – це час радості, святкового настрою та веселощів. Саме в цю чарівну пору з'являється натхнення для створення красивих і цікавих малюнків на зимову тематику.

Учні Полтавської дитячої художньої школи імені Святослава Пашинського (викладач Ірина Пашинська) для користувачів бібліотеки-філії №13 Центральної бібліотеки Полтавської МТГ представили виставку малюнків «Зимова палітра».