У грудні 2025 року минуло 180 років відтоді, як Тарас Шевченко написав один із найсильніших і найвпізнаваніших текстів української культури — вірш, що починається словами «Як умру, то поховайте…». Для мільйонів українців він давно відомий під назвою «Заповіт» — і ця назва звучить як духовна угода між поетом і народом, між минулим і майбутнім.

Написаний у 1845 році в Переяславі, у час тяжкої недуги, «Заповіт» став не прощанням, а концентрованим словом віри. Шевченко говорить не лише про власну долю — він говорить про Україну, її біль, її гнів і її право на свободу. Це текст, у якому особисте зливається з національним, а поезія переростає у моральний орієнтир.

Новий рік – одне з найпопулярніших календарних свят. Цей день протягом століть щорічно відзначають, знають, люблять і чекають не лише діти, а й дорослі. Новий рік – це нові надії та сподівання, задуми і бажання, віра та надія на краще майбутнє. А ще - це завжди весела пора канікул, дитячих розваг і усмішок.

В бібліотеці-філії №2 ЦБ ПМТГ для найменших читачів – учнів 1 класу ЗОШ №2 провели захопливе новорічне свято, з іграми, вікторинами, казками, загадками та рухливими іграми.

В тяжкі моменти свого життя кожна людина подумки звертається до найдорожчих. Для нашого Кобзаря, Генія і Пророка Тараса Григоровича Шевченка найдорожчим був український народ. Тому, коли він тяжко захворів, його звернення про поховання у віршованій формі було написане саме до свого народу.

І навіть сьогодні, в день 180-ої річниці написання «Заповіту», працівники бібліотеки-філії №7 Центральної бібліотеки Полтавської МТГ хочуть нагадати, що це не просто вірш, а духовний орієнтир, що спонукає українців до боротьби за власну долю та побудову вільної, незалежної країни.

У бібліотеці-філії №6 Центральної бібліотеки ПМТГ панувала справжня зимова казка. У межах гуртка «Фабрика ідей» відбувся творчий майстер-клас, який подарував дітям море радості, фантазії та натхнення.

Юні учасники із захопленням виготовляли паперові зимові будиночки — кожен із власним характером, віконцями, дахами та особливим казковим настроєм. У цих роботах оживали зимові мрії та вигадані історії.

Новий рік — особливе свято, що символізує завершення старого та початок нового життєвого етапу. Це одне з найпопулярніших свят у світі, яке відзначають майже в кожній країні. Воно об’єднує людей незалежно від їхніх поглядів, традицій чи віросповідання. Водночас кожен народ має власні унікальні звичаї та обряди святкування.

Від бою годинника на Таймс-сквер до яскравих феєрверків в Австралії — новорічні святкування вражають своєю різноманітністю, але мають спільну мету: зустріти Новий рік із надією на краще та провести це свято разом із рідними й друзями. Кожен обряд і традиція мають свою історію, символіку та неповторну атмосферу. Саме тому так цікаво дізнатися, як і коли зустрічають Новий рік у різних країнах світу.

У бібліотеці-філії №9 ЦБ ПМТГ відбулась перша лекція про традиційні страви Полтавщини в рамках проєкту «Етноінтерактив». Марія Пісцова, наукова співробітниця відділу етногорафії Полтавського краєзнавчого музею ім. В. Кричевського, розповідала про борщ – символ української кухні і об'єкт нематеріальної культурної спадщини ЮНЕСКО. 

Особливість зустрічі – акцент саме на полтавських рецептах цієї страви, способах та засобах приготування, інгредієнтах та вигадливості господинь у кожному поколінні. Пісні, зелені борщі, борщі з карасями, і, звісно ж, капусняки…