Справжній весняний настрій — сонячний, легкий і трохи імпровізаційний — захопив усіх, хто завітав до Центральної бібліотеки Полтавської МТГ на зустріч у мистецькій вітальні «Саксофон у весняному місті».

Цей мінливий настрій — від легкої меланхолії талого снігу до сонячного драйву квітучих вулиць — майстерно передало особливе поєднання: звучання вібруючих, теплих, трохи зухвалих і безмежно щирих композицій у виконанні віртуоза-саксофоніста Віктора Перетятька та чудовий вокал Людмили Костенко.

Найважливіші речі у світі не потребують слів. Вони існують поза межами мови — у поглядах, у тиші, у безумовній присутності. Відчути цю тишу крізь об’єктив мали можливість всі, хто завітав на презентацію фотовиставки Ірини Варламової «Безмовні безумовні», що відбулася в рамках проєкту «Арт-майданчик: локація бібліотека» в Центральній бібліотеці Полтавської МТГ. Представлені світлини — це не просто фіксація реальності. Це спроба впіймати те, що ми зазвичай пропускаємо у метушні. За кожним кадром стоїть вміння слухати очима.

Жінка — це мати, берегиня, трудівниця, оспівана в піснях і віршах. Перед нею схиляються, нею захоплюються, її кохають. Бути жінкою — означає бути різною: відважною у складні моменти, вільною у стосунках і без них, чуйною матір’ю та водночас сильною донькою. Але найголовніше — вона має право бути собою.

До Міжнародного дня боротьби за права жінок у бібліотеці-філії №10 ЦБ Полтавської МТГ відбулася тепла й натхненна творча подія — святковий концерт «Жити треба!». Для гостей виступили артисти Вільненського сільського будинку культури Хлібодарівської громади Донецької області, які нині мешкають у селах Кошманівка та Веселе Полтавського району.

Щороку, коли березневі вітри приносять перше дихання весни, Україна і світ згадують людину, чиє ім'я стало синонімом нашої волі. Тарас Шевченко — це не просто поет із портрета в рушниках. Це жива енергія, голос, який не втратив своєї сили за два століття, і пророцтво, яке ми продовжуємо розгадувати сьогодні. Його голос звучить крізь віки, бо він говорив про гідність, яка є вищою за будь-які кайдани. В часи випробувань ми шукаємо опору. І знаходимо її в «Кобзарі». Шевченко навчив нас, що слово може бути гострішим за меч, а любов до Батьківщини — безкомпромісною.

Кажуть, що час стирає пам'ять, але Шевченкове слово — це особливий гарт. Воно не іржавіє і не тьмяніє. Коли ми читаємо його поезію, стаємо сильнішими, бо відчуваємо за плечима силу багатьох поколінь українців, які так само, як і ми сьогодні, шукали в Тараса поради та втіхи.

Поезія та пісні на вірші Тараса Григоровича Шевченка звучали на музично-літературному вечорі «Співана сповідь Кобзареві». Захід відбувся з нагоди Шевченківських днів у бібліотеці-філії №7 Центральної бібліотеки Полтавської МТГ у межах проєкту «Книга й пісня — два крила» спільно з народним аматорським вокально-хоровим колективом «Дивограй» під керівництвом Миколи Миронова.

В бібліотеці-філії №12 було гамірно та надзвичайно затишно. Разом із нашими активними користувачами та учасниками шахового клубу «Вертикаль» ми по-новому відкривали для себе постать Тараса Шевченка.

Нашою «фішкою» стали голосні читання. Діти неймовірно емоційно декламували улюблені вірші Кобзаря. Особливо зворушливо звучали «Садок вишневий коло хати», «За сонцем хмаронька пливе», «Тече вода з-під явора» та інші відомі рядки.