Мити чи не мити... руки? Чи такі вже й небезпечні бактерії, які живуть довкола нас?

Ваш малюк росте питайком? Він без угаву запитує, чому болить горло, чому треба їсти, навіщо надягати шкарпетки? А ще йому кортить зловити жука й посадити в коробочку чи поспостерігати за жабою? Тоді книжка «Пригоди Тимка у світі бактерій» саме для нього. Адже такі запитання і поведінка дитини свідчать про зацікавленість біологією. Певна річ, вона ще й слова такого не знає, але вже відчуває нестримний потяг до пізнання таємниць природи. За допомогою нашої книжки дитина познайомиться зі світом бактерій, знайде відповіді на згадані вище запитання і дізнається про безліч інших неймовірних речей.

Сімнадцять моторошних оповідань, ретельно відібраних у рамках літературного конкурсу інтернет-журналу «Стос». Сімнадцять сучасних українських авторів горору, кожен з яких по-своєму цікавий і неповторний на тлі інших. І Едґар По у вишиванці на обкладинці — як темний гуру наших молодих письменників, що ступили на шлях нової готичної прози, детективного нуару, містики та жахів. А на останніх сторінках — атмосферний прикінцевий бонус — оповідання організаторки конкурсу й редакторки видання Аліси Гаврильченко «Заплановане вбивство: як усе починалося». Тож розгорніть цю книгу, нехай усе розпочнеться.

Події роману «Дім чистого світла» відбуваються в наш час на Поділлі, у вигаданому селищі Крутояр, що розкинулось на скелястих берегах Дністра. Сюди, на заміну сільському лікареві, який загинув при загадкових обставинах, прибуває новий фельдшер. Намагаючись з’ясувати, що ж насправді сталося з його попередником, він запускає ланцюг трагічних подій. На чисте світло вийдуть усі темні таємниці, що так довго таїлися в царстві тисячолітніх товтр. Автор визначив жанр свого третього роману як «подільська готика», головною темою в якому є спокута.

Понівечений до невпізнаваности в одній із гарячих точок на Сході України, герой роману «Амадока» тільки дивом залишився живим. Це сумнівна втіха, оскільки важкі травми призвели до повної втрати пам’яти: чоловік не пам’ятає ні свого імени, ні звідки походить, не пригадує жодної близької людини, жодного фрагмента свого попереднього життя. Таким його і віднаходить жінка, любов і терпіння якої здатні творити дива: сягати найглибших пластів забуття і спогадів, поєднувати розрізнені клапті понівеченої свідомости, зшивати докупи спільну історію.

Амадока — найбільше в Европі озеро, розташоване на території сучасної України. Яким чином безслідно випаровуються великі озера, як зникають цілі світи, цілі культури — і що залишається натомість? Чи може існувати зв’язок між єврейською Катастрофою Східної Европи і знищенням української інтеліґенції в часи сталінських репресій?

 

Роман Марини Гримич «Юра» є сіквелом, тобто незалежним продовженням роману «Клавка» (2019), який став національним бестселером і найкращою книгою Форуму видавців 2019 року у жанрі прози. Марина Гримич — авторка більш як 20 різножанрових романів, член Національної спілки письменників України та Українського ПЕН. Київ, 1968 рік, кінець «відлиги». Юра — студент-фізик, успішний комсомольський ватажок, перспективний науковець-початківець — потрапляє в лещата непростих обставин і в пекло власних сумнівів: йому потрібно зробити моральний вибір, а він відчуває, що не готовий до цього. Адже його життя є своєрідним буфером поміж двома світами, — з одного боку, світом «золотої молоді», дітей секретарів ЦК КПУ, ЦК ЛКСМУ, КДБ, а з іншого, — світом його мами Клавки, яка є однією з тих безіменних і негероїчних представників української інтелігенції, що тримають на своїх плечах могутній тил для шістдесятництва.