Обов’язок письменника – розповісти страшну правду, громадянський обов’язок читача – дізнатися про неї. Кожен, хто відвернеться, хто заплющить очі й пройде повз, образить пам’ять загиблих. Василь Ґроссман «Треблінське пекло» (1944)

Голокост – одна з найстрашніших трагедій ХХ століття. У 1933 році до влади в Німеччині прийшов Адольф Гітлер, який затвердив у країні націонал-соціалістичний режим. Цей режим ґрунтувався на нацистській расовій доктрині, згідно з якою німці -"арійці" належать до вищої раси, а євреї вважалися Untermenschen - недолюдьми.

У 1939 році німецька армія окупувала Польщу, розв'язавши тим самим Другу світову війну. Череда легких перемог на початку війни дала Гітлеру можливість втілити свої задуми в життя. Він почав знищення єврейського народу, в основному вихідців з Польщі, де проживала найбільш значна частина європейського єврейства. У виявлених після закінчення війни документах зазначено, що остаточною метою Гітлера було повне знищення всіх євреїв у всьому світі. Для виконання цього плану євреї були зігнані в гетто, були організовані трудові, концентраційні табори і табори знищення, в які доставлялися євреї; нездатних трудитися вбивали відразу, решта була приречена на смерть від голоду і хвороб.

За роки війни нацисти знищили близько 6 мільйонів євреїв, з них півтора мільйона дітей, що становило приблизно третину загальної чисельності євреїв в усьому світі в той час. Планомірне знищення євреїв не можна назвати просто актом геноциду, настільки безпрецедентним воно було за масштабами, опрацьованості і реалізації. Це була спроба знищити цілий народ. Саме тому геноцид єврейського народу в роки війни отримав назву - Голокост (англ. Holocaust - "всеспалення"). 27 січня 1945 р. були визволені тисячі в’язнів нацистського табору смерті Аушвіц. Цю дату було проголошено Днем пам’яті жертв Голокосту.

Не минуло й п'ятдесяти років, як расистськи налаштовані неонацисти і антисемітські угруповання стали заперечувати сам факт Голокосту або стверджувати, що він мав набагато менші масштаби. Але Голокост дійсно був, і, зберігаючи пам'ять про нього, ми прагнемо до того, щоб світ ніколи більше не допустив повторення цієї жахливої сторінки історії. Заперечення Голокосту неприйнятно з точки зору моралі, оскільки несе загрозу існуванню всього світу.

Бібліотекарі бібліотеки-філіалу №13 пропонують звернути увагу на книги, в яких висвітлена одна з трагічних сторінок історії людства ХХ століття – тема Голокосту. Всі ці книги є у фондах бібліотеки.  

Джонс А. «Геноцид. Вступ до глобальної історії»

1

Це наймасштабніший за своїм охопленням посібник із проблем геноциду серед усіх, що видані дотепер. У цій унікальній книжці геноцид розглядається водночас і як історичне явище, і як теоретичний та правовий концепт. Автор докладно розкриває витоки, глибину і людський вимір трагедій, що сталися на різних континентах, висвітлює роль війни, імперіалізму та соціальних революцій у розпалюванні геноцидного полум’я. Адам Джонс також приділяє увагу проблемам історичної пам’яті, ініціативам із відновлення правди і справедливості, стратегіям гуманітарних інтервенцій і запобігання новим злочинам. 

Чорна книга

2

Про злочинне повсюдне знищення євреїв німецько-фашистськими загарбниками в тимчасово окупованих районах Радянського Союзу та таборах знищення в Польщі під час війни 1941–1945 років. 

Вперше пропонується український переклад «Чорної книги» – збірки свідчень і документів про Голокост, зібраних Єврейським антифашистським комітетом у роки Другої світової війни. Оригінальний текст книги було набрано 1947 року, однак розгортання антисемітської кампанії в СРСР завадило її публікації. 1980 року збірку вперше видано в Єрусалимі на основі підготовчих матеріалів, виявлених в особистому архіві Іллі Еренбурга його дочкою Іриною. 

Кузнєцов Анатолій «Бабин Яр»

3

Це документальний роман українського і російського письменника Анатолія Кузнєцова, заснований на спогадах дитинства автора. "Я пережив усю німецьку окупацію в Києві, на Куренівці, поруч з Бабиним Яром. Події 1941 року наклали відбиток на все моє життя. Можливо, я і письменником став тільки тому, що мав потребу розповісти про страшну трагедію, яка розігралася на моїх очах", - так пояснив він згодом.

Арт Шпіґельман «Маус»

4

«Маус» - історія Владека Шпіґельмана, польського єврея, який пережив Голокост, і його сина-художника, що намагається примиритися з родинною історією, створивши про неї комікс. Лауреат Пулітцерівської премії 1992 року.

Тімоті Снайдер «Чорна земля. Голокост як історія і застереження»

5

Ґрунтовне дослідження історика Тімоті Снайдера, що вже стало світовим бестселером, пропонує новий погляд на великий злочин ХХ століття й водночас розкриває ризики, з якими ми стикаємося в ХХІ столітті. На основі нових джерел зі Східної Європи і забутих свідчень вцілілих, «Чорна земля» визначає Голокост як подію, яка є нам ближчою і зрозумілішою, ніж здається на перший погляд - і від того ще страшнішою. Переосмислюючи уроки Голокосту, автор «Чорної землі» підсумовує: ми не зрозуміли сучасність і поставили під загрозу майбутнє. Тож Голокост - це не лише історія, але й застереження.

Франк А. «Щоденник»

6

Перший український переклад всесвітньовідомого твору Анни Франк (1929-1945) з найповнішого видання. Щоденник, який вела єврейська дівчинка понад два роки, переховуючись від нацистів в одному з будинків Амстердама - хвилюючий документ, що неспростовно викриває людиноненависницьку політику геноциду, яку здійснювала гітлерівська Німеччина.