В Україні дедалі виразніше формується корпус військової літератури — як художнє осмислення новітньої історії та як спосіб зберегти живу пам’ять про війну й тих, хто став на захист країни. Ці тексти народжуються з безпосереднього досвіду, з окопів і тилу, з втрат, іронії, болю та внутрішньої сили. Особливе місце в цьому процесі посідають літературні премії й конкурси, які не лише підтримують авторів, а й стають формою вшанування загиблих захисників і захисниць.
Однією з таких ініціатив стала нова літературна премія, заснована у Львові, — премія імені Василя Паламарчука «Військовий непотріб». Її започаткувала дружина письменника Наталія Паламарчук, прагнучи зберегти пам’ять про чоловіка та продовжити його розмову з читачем.
Василь Паламарчук був письменником, юристом і військовослужбовцем. Він загинув у липні 2024 року на Донеччині. Назва премії відсилає до його книги «Військовий непотріб», виданої у 2020 році, — збірки, у якій через гумор і сатиру осмислено досвід служби в АТО у 2014–2015 роках. Саме здатність говорити про війну з іронією, не знецінюючи її трагізму, стала визначальною для концепції премії.
Метою нагороди є вшанування пам’яті Василя Паламарчука та відзначення літературних здобутків у жанрі гумористичних і сатиричних творів на військову тематику. До організації премії долучилися Львівська обласна бібліотека для юнацтва імені Романа Іваничука, ГО «Всеукраїнський форум військових письменників», а також керівниця юридичної фірми «Світ права» Тамара Бахтіна.
На конкурс приймають тексти, опубліковані протягом останніх трьох років, що містять гумористичний контекст. Подати заявку можна до 22 лютого, а вручення премії відбудеться у першій декаді травня — з нагоди Дня піхоти, в межах Всеукраїнського форуму військових письменників.
Втім, премія «Військовий непотріб» — не поодинока ініціатива. В Україні вже сформувався цілий простір відзнак, які підтримують військову літературу та авторів, що пишуть із досвіду служби й війни.
Зокрема, премія імені Богдана Хмельницького, яку щороку присуджує Міністерство оборони України до Дня Збройних Сил України, має окрему номінацію для літературних творів військової тематики. Вона спрямована на підвищення престижу ЗСУ та патріотичне виховання. У 2025 році Премію імені Богдана Хмельницького присуджено у номінації «Літературні твори військової тематики» письменнику Валерію Пузіку за книгу «З любов’ю — тато!»
На регіональному рівні діє обласна премія імені Марка Боєслава, заснована на Прикарпатті на честь військового й політичного діяча Михайла Дяченка. Нею відзначають найкращі прозові та поетичні твори у жанрі військової літератури, написані учасниками бойових дій або членами їхніх родин. Нагородження традиційно відбувається 25 березня — у день народження Марка Боєслава.
Ще однією важливою ініціативою став конкурс «4.5.0.», започаткований Міжнародним фондом «Відродження». Він охоплює поезію та прозу військовослужбовців і ветеранів, а твори переможців увійдуть до антології, яку видасть «Видавництво Старого Лева».
Окрему нішу посідають конкурси пам’яті полеглих авторів. Так, видавництво «Білка» започаткувало конкурс воєнної поезії пам’яті Гліба Бабіча та конкурс воєнної короткої прози пам’яті Василя Паламарчука. Ці проєкти не лише відкривають нові імена, а й продовжують голоси тих, кого війна забрала надто рано.
Літературні премії у сфері військової прози й поезії — це значно більше, ніж культурні події. Вони стають простором пам’яті, підтримки й осмислення спільного досвіду. Через ці тексти війна постає не абстрактною історією, а живою реальністю, яку Україна має зафіксувати, прожити й передати далі — з гідністю, чесністю й пам’яттю.
Саме з таким розумінням відповідальності перед пам’яттю й словом цей матеріал був підготовлений працівниками Центральної бібліотек Полтавської МТГ.