Бібліотека-філія № 12 пропонує до уваги користувачів публікацію, присвячену 180-річчю з дня народження Івана Карпенка-Карого. Його творчість, що охоплює драматургію, прозу та публіцистику, стала важливим етапом у формуванні української національної ідентичності. Він був одним із тих митців, хто через художнє слово відкрив глибини людських взаємин, порушив проблеми соціальної справедливості та морального вибору.
Справжнє ім’я письменника — Іван Карпович Тобілевич. Псевдонім Карпенко-Карий він утворив, поєднавши ім’я батька та образ Гната Карого з п’єси Тараса Шевченка “Назар Стодоля”
Народився митець 17 вересня 1845 року в селі Арсенівка на Кропивниччині. Він став одним із засновників українського професійного театру, а його п’єси “Мартин Боруля”, “Сава Чалий”, “Хазяїн” і сьогодні вражають глибиною та актуальністю. Відомо, що поштовхом до написання “Сто тисяч” стали реальні факти ошуканства в Єлисаветграді, де у 80-х роках XIX століття діяла зграя шахраїв, які продавали довірливим господарям фальшиві гроші.
Карпенко-Карий походив із славетної мистецької родини Тобілевичів. Його брати — Микола Садовський і Панас Саксаганський — стали видатними акторами й режисерами, а сестра Марія Садовська-Барілотті прославилася як талановита співачка. Разом вони створили справжню театральну династію, яка дала потужний поштовх розвитку українського театру.
Його драматургія стала дзеркалом епохи, у якій він жив. У творах митця оживають чиновники, селяни, багатії та інтелігенти — усі ті, хто уособлював соціальні й моральні проблеми часу. “Мартин Боруля” показує ілюзії дворянських мрій, а “Хазяїн” — безмежну владу грошей і руйнівну силу жадібності. Водночас твори Карпенка-Карого не втратили актуальності й нині, адже питання справедливості, честі та гідності залишаються важливими для кожного покоління.
Його життєвий шлях не був легким. За активну громадянську позицію та зв’язки з народницьким рухом письменника переслідувала царська влада. У 1884 році його заарештували й заслали до Новочеркаська. Проте навіть у засланні він не припинив творчої діяльності: саме там народилися п’єси, які увійшли до золотого фонду української драматургії.
Карпенко-Карий був не лише талановитим драматургом, а й блискучим актором. Він сам виходив на сцену, створюючи образи, сповнені психологічної глибини та життєвої правди. Поєднання письменницького й акторського обдарування зробило його однією з ключових постатей у становленні українського театру.
Його персонажі — це не вигадані фігури, а живі образи, в яких віддзеркалювалося українське суспільство другої половини XIX століття. Через їхні переживання та конфлікти автор ставив вічні питання: що таке справедливість? як зберегти гідність у складних обставинах? яку роль відіграє особистість у суспільстві? Завдяки глибокому психологізму й соціальній критиці його твори й досі хвилюють глядачів, змушують замислюватися й шукати відповіді.
Сьогодні, коли Україна переживає непрості часи, особливо важливо згадувати таких митців, як Іван Карпенко-Карий. Його спадщина вчить нас, що кожна людина має право на гідність і щастя, а мистецтво є потужним інструментом змін. Відзначаючи 180-річчя з дня народження цього видатного драматурга, ми вшановуємо його пам'ять і водночас продовжуємо його справу — справу пошуку істини, любові до рідної землі та віри у краще майбутнє.