За проектом «Незламні та хоробрі: письменники у ЗСУ»

«.. я пішов, щоб ви жили, вас захищати і всю країну від окупантів. Адже наша земля повинна бути наша — українська»

Працівники Центральної бібліотеки Полтавської МТГ продовжують знайомити у публікаціях з незламними та хоробрими письменниками у ЗСУ, одним з яких був Василь Богач.

Василь Володимирович Богач («Домаха; літературний псевдонім — Іван Богдан; 16.08.1979 — 8.05.2022) — український військовослужбовець, підполковник Служби безпеки України, захисник Маріуполя та оборонець «Азовсталі», кавалер ордену «За мужність» III ступеня (2022), учасник російсько-української війни, Герой України (2023, посмертно).

Від 2014 року Василь Володимирович був на фронті. У 2015 році пан Василь зазнав політичних репресій і три тижні провів у Бахмутському СІЗО за сфабрикованою справою воєнною прокуратурою. Після виходу на волю під літературним псевдо Іван Богдан написав книгу «Патріотов’язні». «Все написано, що робили росіяни і наші сепаратисти, які були схильні до Росії. Як жилось у тюрмах всім полоненим: як над ними там знущалися, що з ними робили. Там все було добре написано», — каже матір мужнього героя Ліана Богач.

Також під цим «ніком» пан Василь написав книги «Маріуполь 2014» (2016), «По той бік окопів» (2020).

Після початку повномасштабного російського вторгнення в Україну приєднався до полку «Азов» Національної гвардії України. 4 квітня 2022 року отримав важке поранення, перебував у шпиталі на «Азовсталі». На привеликий жаль Василь Володимирович загинув 8 травня 2022 року внаслідок влучання бомби по одному з бункерів «Азовсталі». Понад пів року підполковник Василь Богач вважався зниклим безвісти, поки результати ДНК не підтвердили його загибель.

У мужнього захисника залишилися мама, дружина Альона та двоє синів: Іван і Богдан.