Літературна слава Полтавщини - це її велике духовне надбання. Адже упродовж століть формувалися на нашій землі стійкі літературні традиції. Вони завжди були живучі й стимулювали подальший розвиток літератури в Україні загалом. Напередодні сторічного ювілею з дня народження нашого відомого письменника-земляка, літературознавця, перекладача, краєзнавця, енциклопедиста, лауреата фонду Тараса Шевченка, лауреата обласної премії ім.Панаса Мирного, дійсного члена НТШ Петра Петровича Ротача (1925-2007), якого знає вся Україна й діаспора, бібліотека-філія №12 Центральної бібліотеки Полтавської МТГ пропонує поринути в його не просте життя та творчість.

1925, 24 січня, на хуторі Каленівщина Роменського повіту на Полтавщині в селянській сім’ї народився Петро Ротач (літературні псевдоніми: Петро Самотній, Пет. Ро, П. Петрович, Микола Гомін, Роман Петренко та ін.). Тато письменника закінчив церковно­приходську школу і вдосконалював свої знання читанням книг. Від батька Петро перейняв і любов до України, і любов до книг, та інтерес до Кобзаревої спадщини – пізніше він досліджуватиме життя Шевченка, та його зв’язки з Полтавщиною. Переживши жахіття розкуркулення й Голодомору, Петро Ротач потрапив у жорна Другої світової війни, ставши «остарбайтером». І вже там, на Заході, знайшов можливість і почав друкувати свої вірші та прозу. Повернувшись до України Петро Ротач був службовцем, радіожурналістом, бібліотекарем, учителем мови й літератури в будівельному інституті та паралельно вів краєзнавчі розвідки. Долаючи перешкоди, лише в 1954 році йому вдалося закінчити педагогічний інститут в Полтаві, де познайомився з майбутньою дружиною. Квартира подружжя Ротачів у Полтаві була духовним центром: до них приходили літератори, історики, видавці та багато інших цікавих особистостей. Є така фраза: «Розкіш людського спілкування». Це про них.

Після виходу на пенсію П. Ротач повністю віддався творчій роботі. В 1992 році був прийнятий до Спілки письменників України. Найвагоміший період творчості П. Ротача – роки незалежності України, коли вийшли його книжки – поетичні, літературознавчі, краєзнавчі: «Розвіяні по чужині: полтавці на еміграції», «Біля гнізда соловейка», «Іван Котляревський у листуванні», «Рядки за рядками, літа за літами», «Від Яготина до Полтави», літературний календар «Колоски з літературної ниви» та багато інших. Остання його праця – «Полтавська Шевченкіана». Загалом Петро Ротач – автор біля трьох тисяч статей в енциклопедичних виданнях, двадцяти п’яти книг. Але працею свого життя він завжди вважав « Полтавську Шевченкіану»…

Помер письменник 13 червня 2007 року, а 14 жовтня 2009 року на фасаді будинку в Полтаві, де Ротач прожив останні 45 років, відкрили пам’ятну дошку. 2018 року засновано премію Полтавської обласної ради імені Петра Ротача.

Його знають і шанують у всьому світі за величезний науковий та творчий успіх, як глибоко патріотичну й винятково чесну людину, тож нехай пам’ять про нашого земляка буде вічна.