І знову свіча палає в пам’ять про страшну сторінку життя нашого народу – Голодомор… В дні війни пам’ять про цю жорстоку, важку, гірку сторінку є нагадуванням про те, що повинно жити в пам’яті народу вічно. Тому що наші вороги воліють змусити нас забути свою історію, свою мову, врешті-решт намагаються змусити нас відмовитися від свого коріння. До кровоточивої рани Голодомору додалися рани 1000 днів війни. Згадуючи «час страшний, де голод панував», ми відчуваємо серцем біль минулого. Пам’ятаймо: окроплені кров’ю уроки забуттю не підлягають!