10 квітня виповнюється 91 рік від дня народження Віктора Близнеця. До цієї дати бібліотека-філія №12 пропонує публікацію про письменника, який створив для дітей та молоді незвичайні книжки – світлі, людяні й чесні. Ті, хто знав письменника, відзначають його щирість, гостру чутливість до будь-якої фальші й неправди, вразливість і дитячу беззахисність у повсякденному житті.
Дитинство ж самого письменника минуло у селі Володимирівка на Кіровоградщині в багатодітній селянській родині. І цей рідний письменника край ми легко впізнаємо в повісті “Звук павутинки”, присвяченій “трав’яним коникам, хрущам, тихому дощеві, замуленій річечці – найбільшим чудесам світу, які ми відкриваємо в дитинстві”.
Письменник зумів сказати своє, Близнецеве, талановите слово про дитину, яка вперше досліджує найчарівніший і найзагадковіший світ, вперше пізнає любов, правду та кривду, вчиться відстоювати добро й ненавидіти зло, вперше виховує в собі людську гідність.
Навчався Віктор Близнець спочатку у Володимирівці, потім у селі Першотравенка, старшокласником – у Компаніївській середній школі. Вчився старанно, багато читав і потай пописував вірші. Був дуже здібним та допитливим учнем. Школу Віктор закінчив 1952 року з золотою медаллю і вступив на факультет журналістики Київського університету імені Тараса Шевченка. 1957 року В.Близнець закінчив університет. Шлях його в літературі проліг через журналістську роботу. Працював у редакціях дитячих журналів, був заступником головного редактора видавництва “Молодь”.
Перша збірка оповідань В.Близнеця побачила світ 1962 року у видавництві дитячої літератури “Веселка”. З цієї маленької збірочки оповідань почалася літературна біографія письменника. Потім вийшли повісті “Паруси над степом”, “Землянка”, “Древляни”, “Мовчун”.
1988 року повісті В.Близнеця “Звук павутинки”, повість - казка “Земля Світлячків”, “Женя і Синько” як кращі твори дитячої літератури були відзначені літературною премією імені Лесі Українки.
І серед них “Звук павутинки” – одна з кращих книжок дитячої літератури, книжка, яка ввібрала талант В.Близнеця – Рицаря Совісті, Краси та Казки. Принесла славу письменникові книга “Повість минулих літ” – переклад нашого Першолітопису.
Кришталево чесний, відвертий і безкомпромісний, він рано пішов із життя. Проживши шевченківський вік, 2 квітня 1981 року відійшов у вічність, сам поставивши крапку у своєму житті.
Та бринить нам його Звук павутинки, залишилися заповітні слова для тих, хто працює зі СЛОВОМ:
“- Мамо, чом болять ваші руки? - Не так руки, сину, як душа болить. Весь вік у гною, хлібом світ годую, а що ж виходить? Подивись, сину, що воно у світі робиться?
Мовчу… Який з мене письменник!”
Оцю вимогливість до себе як до митця він залишив вічним заповітом.