НАТО – одна з найпотужніших світових організацій колективної безпеки. Історія заснування та розвитку якої датується минулим сторіччям, та має багато знакових для всього світу військово-політичних та історичних моментів.
Колектив бібліотеки-філії № 3 підібрав цікаві факти про цю міжнародну організацію, про які, ви можливо і не знали.
Офіційно дата заснування НАТО – 1949 рік. Тоді 12 країн (Бельгія, Велика Британія, Данія, Ісландія, Італія, Канада, Люксембург, Нідерланди, Норвегія, Португалія, США та Франція) підписали угоду в Вашингтоні. Проте початком створення Північноатлантичного альянсу також можна вважати 22 березня 1948 року – таємне зібрання у Пентагоні представників США, Великої Британії та Канади.
НАТО – це перший військовий союз, який створили у мирний час. Його засновниками стали США, а угоду про створення підписали міністри 12 країн.
Після розпаду СРСР Угорщина, Чехія та Польща стали першими країнами радянського блоку, що приєдналися до Альянсу.
Офіційні мови НАТО – англійська та французька, проте офіційний сайт також ведеться російською та українською мовами.
Не менше 50% світового ВВП виробляється країнами – членами НАТО.
НАТО має власну абетку, що складається з 26 кодів, відповідно до 26 літер англійської абетки. Ця абетка була створена для уникнення проблем з передачею повідомлень та неправильною інтерпретацією. Абетка НАТО використовується не тільки серед військових, а і в повітряних службах та поліцією.
Кожна країна-член, попри її розміри, має однакове право голосу, коли йдеться про обговорення й ухвалення рішень. Держави-члени віддані принципам особистої свободи, демократії, поваги до прав людини і верховенства права. Ці цінності покладено в основу трансатлантичного зв’язку НАТО.
Першорядне завдання Альянсу полягає у забезпеченні захисту і оборони території й населення держав НАТО. Напад на одного з членів Альянсу вважатиметься нападом на них усіх. Такі безпрецедентні гарантії безпеки, територіальної цілісності, недоторканості кордонів та державного суверенітету не дає жодна з наявних на сьогодні колективних систем безпеки. Статтю 5 було введено в дію лише одного разу в історії Альянсу, а саме: 12 вересня 2011 року, наступного дня після здійснення терористичних актів проти Сполучених Штатів Америки.
Будь-яку європейську державу, що здатна сприяти підтриманню безпеки і відстоювати принципи Альянсу, може бути запрошено вступити до НАТО. Кожна країна має право вільно вирішувати вступати до Альянсу чи ні. Щоб стати членом Альянсу, кожна країна-кандидат має реалізувати широкий спектр політичних, економічних і безпекових реформ. Держави – члени Альянсу оцінюють успіх кожної з цих країн на шляху до набуття членства.
З початку 90-х років, майже відразу після проголошення Незалежності, Україна успішно співпрацює з Організацією Північноатлантичного договору – протягом цього часу наша держава зробила багато успішних кроків щодо наближення до Альянсу, перевела армію на натовські стандарти та неодноразово доводила, що є надійним партнером НАТО у вирішенні питань міжнародної та регіональної безпеки.
За роки плідного співробітництва, спільного виконання миротворчих і гуманітарних місій, участі у військових навчаннях та операціях, Україна не раз чула від Альянсу, що «для неї двері НАТО завжди відчинені». Політичне і військове керівництво НАТО і сьогодні стверджують, що Україна обов’язково стане членом Альянсу. За словами, Єнса Столтенберга, Генерального секретаря НАТО, «Сильна незалежна Україна є ключовою для стабільності євроатлантичної спільноти. Україна може покладатись на НАТО так довго, як це потрібно».
30 вересня 2022 року наша держава подала заявку на пришвидшений вступ до НАТО на тлі анексії окупованих територій росією.
Членство в Альянсі надасть нам право на колективний захист від агресії, що є важливим фактором стабільності та безпеки. І це не лише питання безпеки, але й питання цінностей. Україна прагне до миру, свободи та демократії, а НАТО – це союз, який поділяє ці цінності. Тож, вступ України до НАТО – це логічний крок на шляху до європейської інтеграції та зміцнення безпеки нашого континенту.
