За міні-проєктом «Юний краєзнавець»

Перехід від однієї пори року до іншої, за уявленнями наших предків, міг відбуватися лише у періоди так би мовити перелому. Коли, наприклад, уже відчутно збільшився світловий день, а також температурний режим починав пом’якшуватися. Таким кордоном, який розділяв зиму й весну, в Україні вважали 2 (15) лютого, свято Стрітення.

Це свято, як і Масниця загалом, є своєрідним переломом. Селяни в цей день уважно придивлялись до погоди, бо «Лютий до березня в гості приїжджає», щоб «На Стрітення зимі з весною зустрітися». 

У народній уяві Зима — це стара баба в полатаному кожушку, приношених шкарбанах та дірявій хустині, поточеній мишами, через дірки якої витинаються сиві пасма волосся. За плечима в неї теліпається зморшкувата напівпорожня торбина, а в руках пощерблене горнятко, наповнене льодом. Саме такою Зима на Стрітення виходить навстріч Літові (в деяких варіантах — Весні) — привабливій дівчині; в неї нова, помережана різнокольоровими узорами сорочка та зелена плахта, у руках — серп і жмут збіжжя. Там де вона з’являлась все оживало, квітло, дзвеніло піснями.

Про ці та інші народні традиції на пізнавальному заході «Ой, Маснице, Маснице, яка ж ти мала», що відбувся у бібліотеці-філії №6 Центральної бібліотеки Полтавської МТГ, розповідали студентам професійно-технічного училища №23 працівники бібліотеки, завідувач сектору соціокультурної діяльності Центральної бібліотеки Полтавської МТГ Олексій Орел та науковий співробітник Полтавського краєзнавчого музею імені Василя Кричевського Катерина Штепа.

Та навіть, якщо зрештою ще переможе Зима, ми віримо, що і Весна до нас не забариться, а разом з нею і наша велика українська ПЕРЕМОГА!