27 січня 1945 року вояки 1-го Українського фронту визволили в’язнів нацистського табору смерті Аушвіц-Біркенау, де, за різними оцінками, загинули від 1,1 до 1,6 млн людей, більшу частину яких становили євреї. Через 60 років, у листопаді 2005-го, рішенням Генеральної Асамблеї ООН саме цю дату було визнано Міжнародним днем пам’яті жертв Голокосту. Про Голокост – як і про Голодомор, знищення вірмен у Туреччині, тутсі в Руанді, босняків у Сребрениці та будь-який інший геноцид – людству варто знати і пам’ятати, аби уявляти, на що здатні люди… Цього дня також згадуємо і тих, хто ціною власного життя рятував від Голокосту, бо навіть у такі страшні часи у людей є вибір…

Марина Пономаренко

Цей день нагадує, як важливо бути толерантним до переконань інших людей та відмінностей між людьми та як важливо протистояти поширенню ненависті. Голокост став кульмінаційним моментом у довгій і ганебній історії антисемітських переслідувань, погромів, дискримінацій, зведеної у Третьому рейху до рангу офіційної політики. «Ми не заспокоїмось, поки по землі ходитиме  бодай один єврей…» – ці слова дослідники Голокосту приписують Адольфу  Гітлеру, стверджуючи, що сказав він їх відразу після приходу до влади. Чи було так насправді – достеменно невідомо,  проте відомо, що нацистський режим за 12 років свого існування знищив 6 мільйонів представників цього древнього народу... Жертвами Голокосту стали й інші народи та групи, які нацисти вважали загрозою або неповноцінними за національністю, політичними та релігійними поглядами, сексуальною орієнтацію, фізичними й генетичними особливостями. Як зло нацизму змогло опанувати велику високорозвинену державу, якою була Німеччина, котра завдяки своїм діячам культури та мислителям так багато дала світові? Напрочуд точними у цьому контексті є слова англійського державного діяча і філософа Едмунда Берка, сказані ним ще у другій половині XVIII столітті, за більш ніж 150 років до Голокосту: «Для торжества зла потрібна лише одна умова – аби хороші люди сиділи, склавши руки».

«Голокост, який призвів до знищення однієї третини євреїв і незліченної кількості представників інших національностей, завжди слугуватиме всім людям пересторогою про небезпеки, які приховують у собі ненависть, фанатизм, расизм та упередження…» – йдеться в резолюції Генеральної Асамблеї ООН. Історія – це застереження. Трагедія мала стати пересторогою людству. Мала, але не стала. Сьогодні знову в самому центрі Європи відбувається геноцид…