У бібліотеці-філії №4 зібралися учасники #Кола_знань, щоб продовжити знайомитися з життям і діяльністю українського державного та політичного діяча Симона Петлюри. 

Уже тривалий час точиться дискусія про те, чи був він національним героєм. 

«Основний факт про Симона Петлюру полягає в тому, що він керував Українською державою в найважчий період її існування», - додала «плюс » у розмову Марія Іванівна. 

- «Але ж і міфи про нього існували. Чи то неправда була?»

- «Антисеміт, погромник, грабіжник - це ті кліше та штампи, які були штучно нав’язані радянською пропагандою?»

- «Чи диму без вогню не буває?» 

Цікаві історичні факти та власні думки висловлювали учасники #Кола_знань. 

«Після Революції, коли Петлюра став відомим і очолював державу, його іменем почали називати державотворення: петлюрівські міністерства, петлюрівський уряд, петлюрівське військо, петлюрівський повстанський рух...»

Навіть Українська автокефальна православна церква в чекістських документах фігурує як «петлюрівська церква». 

Тобто Український рух, який у той час відбувався проти більшовиків, проти радянської влади, називали «петлюрівським рухом».

Штучно створені радянською пропагандою міфи про Петлюру, дискредитувати його в суспільних уявленнях.

На зустріч запросили наукову співробітницю Полтавського краєзнавчого музею Наталію Вікторівну Кузьменко, щоб зрозуміти, де справжній Симон Петлюра, а де вигадки радянської пропаганди. 

Наталія Вікторівна ділилася історичними фактами, спогадами друзів Петлюри, його однодумців. Згадали Володимира Винниченка, Михайла Грушевського, Івана Франка, Миколу Міхновського, митрополита Мстислава, Софію Русову, з якими Петлюра був знайомий, спілкувався, листувався.

Симона Петлюру боялись вороги. Боялись і слів, і дій. Його слова викликали захоплення у друзів та лють у ворогів. Його називають засновником Українських збройних сил. Він відомий як публіцист, літературний і театральний критик; залишив після себе близько 150 статей, есеїв та листів. 

«Не завжди вина в історичних помилках цілковито падає на окремих осіб, хоч якою б сильною, значною була їх участь в тих чи інших історичних подіях» Симон Петлюра