У бібліотеці-філії №4 зібралися юнаки та дівчата, щоб долучитися до відвертої розмови «Про пам’ять і примирення».
День пам’яті та перемоги над нацизмом – європейська традиція пам’яті про Другу світову війну, яку українська держава послідовно впроваджує після Революції Гідності.
Надзвичайно важливо пам’ятати та вшановувати подвиг тих, хто боровся з нацизмом і переміг його.
Із старшокласниками говорили про книгу Тімоті Снайдера «Криваві землі: Європа між Гітлером і Сталіном», присвячена трагічним сторінкам в історії Східної Європи. За словами автора – це «історія політичного масового вбивства». Дві тоталітарні системи чинили однакові злочини в одних і тих же місцях, підбурюючи один одного. Чи можна забути та пробачити?
Війна – це не лише танки, гармати й масштабні бої. Це долі людей, мільйони маленьких і великих людських бід, які тривали роками, десятиліттями.
Романи Наталії Дурунди «За брамою пекла» та «Під клеймом OST» про долі українців, вивезених на примусові роботи до нацистської Німеччини.
Це спогади людей з клеймом «ненадійний контингент», яким до срібної сивини відлунюватиме війна. Бо їх життя і після війни залишалося пеклом під пильним оком спецслужб. Чи зможуть вони пробачити?
Найбільше обговорень було навколо події, яку у Польщі називають Волинською різнею, а в Україні – Волинською трагедією. Загинуло більше 60 тисяч поляків та близько 20 тисяч українців. Все менше залишається свідків жахливої Волинської трагедії, тих, хто пам’ятав біль і страждання…
«Сказати, що одна сторона винна, а друга – ні, так не можна. Винна і одна, і друга сторона» - ділилися думками старшокласники. «То все було не так просто, оцінити не можна однозначно. Нині відповіді шукають історики».
«Все-таки польський народ пробачив, бо допомагає Україні у боротьбі з російськими окупантами».
Обговорювали гіркий досвід та історичні уроки. Проводили паралелі. Знову поверталися до розуміння «пам’яті та примирення».
Насамкінець зустрічі, історик Наталія Шевченко нагадала слова Томаса Саса: «Тупий нічого не прощає і не забуває. Наївний прощає і забуває. Розумний прощає, але не забуває».