«Судженої і конем не об’їдеш» (Іван Франко)

30 квітня, коли все розквітає, оживає після холодної зими, відзначається день тих, хто розділяє з нами найприємніші та найскладніші моменти життя – День дружини.

Дружини українських письменників та поетів – особливі жінки. Хтось з них став музою, хтось служницею, хтось жертовно зрікся своїх сподівань заради чоловікової кар’єри, хтось, навпаки, викликав у коханого потужні амбіції. Вітчизняні письменники та поети, які все ж вирішували побратися, завдячували дружинам якщо не появою багатьох своїх шедеврів, то принаймні побутовому комфорту для їх створення.

Працівники сектору соціокультурної діяльності розкажуть у дописі про супутниць відомих вітчизняних письменників.

Ганна Барвінок та Пантелеймон Куліш

Її справжнє ім’я – Олександра Білозерська. З Пантелеймоном Кулішем Саня, як її називали вдома, познайомилася, коли їй ледь виповнилося 15. Молодий, амбітний письменник, старший від неї на дев’ять років, приїхав погостювати до її старшого брата.

Розумна, стримана, самодостатня Олександра подобалася йому – він сватався тричі. Але мати Білозерських була проти такого зятя – відчувала, що щастя її донці він не принесе. Але донька мала свої плани і після третього освідчення дала згоду на шлюб – заявила родині, що кохає Пантелеймона.

Цікаво, що старшим боярином на їхньому весіллі був Тарас Шевченко. Під час шлюбної подорожі молода дружина й почала писати оповідання з народного життя і взяла собі творчий псевдонім Ганна Барвінок.

Вона створювала всі умови для його письменництва і змирилася з «конкуренткою» не лише в літературі, а й у серці письменника. Вона багато з чим мирилася – так сильно кохала свого «Панька». 

Ольга Хоружинська та Іван Франко

Поетові було вже під 30, а він ніяк не міг знайти собі пару в Галичині, хоча гульвіса був ще той. Знайшов Ольгу Хоружинську аж у Києві.

Їх звела Ольга Косач, мати Лесі Українки. Франко просто нею зацікавився, а Хоружинська щиро закохалася попри його жахливу репутацію. І врешті-решт вийшла заміж, хоча рідня усіляко відмовляла. Ольга вирішила, що саме вона – та жінка, яка врятує Франка від дурного й жорстокого світу.

Саме вона спонукала Франка записатися до Чернівецького університету – і він здобув вищу освіту. Цікаво, що він за все спільне 30-літнє життя присвятив дружині лише один вірш.

Ліда Папарук і Павло Тичина

Вони познайомилися, коли Ліді було 16. Але Ліда таки дочекалася свого Павлуся – через майже 20 років, коли Тичині сповнилося 48.

Справжнє почуття між ними спалахнуло в розлуці, коли з 1923-го по 1934-й Тичина жив у Харкові, а Ліда в Києві.

Поет тоді написав близько 200 сентиментальних листів до своєї Десюки (так називали дівчину вдома).

До речі, через багато років на її похоронних документах він дописав своє прізвище, а от її донці, тобто своїй дружині, 10 років своє прізвище не давав.

Людмила Півторадні та Василь Симоненко

Вони познайомилися у 1957 році в редакції газети «Черкаська правда», де Людмила працювала кур’єркою. Згодом вони одружились.Через навчання та військову службу Василя Симоненка вони з дружиною часто не бачились. Однак письменник постійно нагадував про своє кохання віршами.

Він називав її: «Малюся», «Мила моя дівчинко», «Кнопочко» та «Малеча». 

Але сімейне життя погіршувалося. Людмила дорікала Василеві частою відсутністю, не розуміла його громадянської позиції, його творчості...

Завітайте до бібліотек-філій Центральної бібліотеки Полтавської МТГ та дізнайтесь більше про перипетії доль українських письменників та їх супутниць життя.