Не пройде й двох місяців, як ми почуємо імена лауреатів Шевченківської премії з літератури-2023… Звичайно, на світі не існує жодної справедливої премії, жодної, яка мала б стовідсоткову естетичну чистоту… Тому лауреатам, мабуть, не варто дуже радіти, хоча й не варто засмучуватися, як не варто засмучуватися й тим, хто так і не став лауреатом. Найголовніше, щоб писалося. Премії забуваються, залишаються, якщо залишаються, вірші або проза – неосяжний мистецький космос поза преміальним простором.

Премія імені Шевченка існує вже кілька десятиліть: у часи перманентного наближення до «остаточної перемоги» комунізму чи розвинутого соціалізму вона була державною, а за часів незалежної України стала національною. Часто її отримували ті, чиї імена зараз нецікаві навіть історикам культури. Багато хто з митців ішов на компроміс, щоб одержати цю премію, а були й такі, хто не лише не допускав жодного пристосуванства, а ще й публічно критикував радянські культурницькі традиції… Ця премія пережила процес декомунізації, і перебуває на шляху оновлення. І це найкраще, що могло статися з премією, коли вона стала живою: тепер це дійсні, реальні учасники літературного, художнього, музичного процесів.

1

 «Я знаю про всю складність, всю тяжку історію Шевченківської премії, тому розумію, наскільки це в наших умовах є тяжко – бути лауреатом. Тяжко тому, що ця премія є віддзеркаленням всієї історії української літератури від середини 20-го століття, цих драматичних часів… причетність до неї означає включення в цю історію з усіма її тріумфами, поразками, зрадами і двозначностями, – міркує письменник Тарас Прохасько, що отримав Шевченківську премію 2020-го року за книгу «Так, але...» – Це є відзнака, вибрана живими людьми, які теж змінюються, мають свої смаки, підходи... Зрештою, як з усіма нагородами. Тут є багато випадковості навіть не в тому сенсі, що не доробив чи не заслужив, а просто у кожному виборі: навіть на Нобелівську премію щороку є резерв у кілька тисяч людей, які гідні цієї премії – й про цих людей ми навіть не знаємо. Це ж можна говорити й про Шевченківську та інші нагороди. Тобто, є більше претендентів, ніж тих відзнак. І все це є живим, бо це не Божий закон чи закон справедливості або права… Я дотепер сумніваюсь – чи не варто цю історію закрити з Шевченківською премією і почати якусь іншу; але, очевидно, це треба було робити на початку 1990-х. Утім, з іншого боку, я розумію, що це є реальна історія української літератури і її не можна переписувати чи перебирати. Її варто прийняти, вивчати… Це як із величними й болісними сторінками історії, коли можна по-різному до цього ставитись, але нічого не можна витіснити».

2

Комітет Національної премії імені Тараса Шевченка оголосив список номінантів 2023 року. Про це повідомили на офіційному сайті премії. Отже, в галузі літератури номінуються…

Авербух Олександр. Книга поезій «Жидівський король» (представлено Журналом «Ukrainian Literature: A Journal of Translation» (Канада)).

Калитко Катерина. Книга поезій «Орден мовчальниць» (представлено Громадською організацією «Український осередок Міжнародного ПЕН-клубу»).

Чередник Артем (Артем Чех). Роман «Хто ти такий?» (представлено Громадською організацією «Культурний капітал»). 

Цей допис підготували бібліотекарі бібліотеки-філії №1 ЦБ Полтавської МТГ. Далі буде!