АРТЕМ ПОЛЕЖАКА (позивний – Химера): смішні вигадані історії про…
Вірші харківського поета Артема Полежаки добре відомі всім, хто любить сучасну українську літературу та музику, бо ж різні виконавці беруть його тексти для своїх пісень: «ТНМК», «Kozak System», Орест Лютий, «Телері», «Бумбокс»… Він називає себе поетом-іроністом і вважає, що гумор та іронія допомагають українцям пережити непрості періоди в історії, а від російської пропаганди треба не плакати, а тільки сміятися. Від 1-го квітня він захищає Україну зі зброєю в руках: «Це був найкращий першоквітневий жарт у моєму житті. У хорошому значенні цього слова, звісно».
Лариса Ніцой: «Хто не знає, поет Артем Полежака на своїй ФБ сторінці пише з окопів смішні вигадані історійки про письменників, але з тонким підтекстом. Рятує настрій від прильотів. Підіть почитайте і поставте йому усміхайлика».
Епізод третій. Від 12 жовтня 2022-го: «Літератор Олександр Ірванець любив писати вірші прямо в «Купідоні». Бо в нього персональна знижка 25 відсотків, а, по-друге, папір і олівці на столах безкоштовні – знову ж таки, економія. А головне, в «Купідоні» – натхнення! Бо молоді поетки ходять туди-сюди: у тої спідниця отакусінька, у тої декольте отакенне – отже, натхнення... А то сидить він якось, травень буяє, каштани цвітуть, повний «Купідон» молодих поеток, а натхнення нема, бо повдягалися молоді поетки всі в штани та светри і сидять, гарячий глінтвейн цмулять. Тут-то з розпачу Олександр Васильович і записав: «Травень, а так, понімаєте, холодно...»
Літератор Олександр Ірванець любив галицьких молодих поеток: такі витончені, елеґантні, начитані, але…».
Епізод другий. Від 10-го жовтня 2022-го: «Дитяча письменниця Лариса Ніцой дуже не любила мсклв. Бувало йде по вулиці, схопить першого-ліпшого за шкварні, та як гримне на нього: «Ти часом не мскль?!» – «Ні, тітонько! Не мскль!» – «Точно не мскль?!» – «Їй-богу не мскль! Тільки відпустіть!» Лариса Ніцой гляне так суворо в очі: «Дивись мені!..» – і тільки тоді відпустить. Але потім ще дожене і ляща таки лясне, або пєндаля дасть – по ситуації. Бо хто його зна...
Дитяча письменниця Лариса Ніцой дуже не любила мсклв і тому завжди ходила з бейсбольною биткою. Якось ввечері приходить додому втомлена, битку надтріснуту в куток поставила і каже чоловікові: «Оце ж у мене скоро день народження, то ти мені цей, сокиру подаруй, бо битка – то якось не тойво...» А чоловік ніжно так глянув на дружину: «Ну що ти, голубонько моя? Ну яка сокира? Ти ж все ж таки жінка!..» А на день народження подарував нову битку з залізною оббивкою і шипами. І бензопилу.
Дитяча письменниця Лариса Ніцой дуже не любила мсклв. Аж тут настали такі часи, що мсклв незлюбили всі…
Якось Оксана Стефанівна Забужко, дай їй Боже здоров’я, вирішила помиритись з Андруховичем і підписати йому вітальну листівку на Різдво. Взяла саму красиву, зі Святим Миколаєм, і тільки-но почала писати перше речення, як місце на листівці закінчилось. Взяла другу, з оленями, і пів речення не написала – закінчилась листівка. Що вона тільки не робила: і великоформатні листівки брала, і дрібним шрифтом писала, і слова пробувала скорочувати – все те саме – на половині першого речення писати вже ніде…».
Епізод перший. Від 10-го жовтня 2022-го: «Сергій Вікторович Жадан все життя мріяв получити Нобелівську премію. Але письменників багато, а Нобелівка одна. Тому Сергій Вікторович постійно писав і думав: понаписую книжок побільше, а там глядиш за якусь Нобелівку та й получу. А премію кожного року давали комусь іншому. «Ну добре, дадуть мені премію, - заспокоював себе Сергій Вікторович, – літератори почнуть мені заздрити, а прості люди скажуть: «От буржуй, мало він на концертах заробляє, так ще й премію йому!» А я візьму, – думав далі Сергій Вікторович, – і всю премію на благодійність віддам! Тоді і літератори, і прості люди в один голос скажуть…».
ФБ-сторінку харківського поета, а нині воїна ЗСУ, читали бібліотекарі бібліотеки-філії №1 Центральної бібліотеки ПМТГ. Почитайте і ви та поставте йому усміхайлика, як радить Лариса Ніцой, українська письменниця, педагогиня і громадська діячка.
Читаймо, бо ми того варті!