Тоталітарна машина пройшлася не лише по українському народу, а й по важливих нематеріальних цінностях, зокрема, мові. Радянська влада насильно вилучала з української мови слова, калічила її до непізнаваності, збіднювала, забезпечувала її несприйняття на десятиліття вперед.

Працівники бібліотеки-філії №5 знайомлять читача з книгою «Українська мова в ХХ сторіччі: історія лінгвоциду» (упорядники Лариса Масенко, Віктор Кубайчук, Орися Демська-Кульчицька, Видавничий дім «Києво-Могилянська академія»), де окремим розділом подано цілий словник репресованої української лексики...

Книжка являє собою збірник документів, що стосуються мовної політики комуністичної партії в Україні. У збірнику переважають маловідомі документи «для службового користування» — йдеться про систематичну багатолітню практику втручання у внутрішній розвиток української мови заради її штучного зближення з російською. Документи свідчать, що цей процес був найінтенсивнішим навіть не в 30-х роках, а вже по війні. Питомі риси української лексики, фразеології й навіть окремі граматичні форми поступово й послідовно замінялися кальками з російської мови.