Це село на Волині мало багато родовитих власників: гетьман Вишневецький, князь Воронецький, польський генерал Виджґа, землевласники Берна, Петропавловські, Голембійовські, Конаховичі та Гловацькі. Ще до Другої світової війни у кожному класі Машівської школи поруч з портретами польських королів висів ще й портрет Болеслава Пруса. У Машеві цей куток села і досі називають Гловаччиною, адже Прус – псевдонім, а від народження майбутній письменник звався Олександром Гловацьким… Гловацькі мали тут невеликий родовий маєток: панський будинок, два будинки для челяді та господарські будівлі, ставочок і всього 31 морг землі, що за тодішніми мірками геть не багато…
Згідно з офіційними даними Болеслав Прус народився 20 серпня 1847 року в Грубешові (сучасне Люблінське воєводство, Польща), куди за кілька місяців до того переїхали з Машова Антоній та Аполонія Гловацькі. Батько мав агрономічну освіту, частіше ж наймався управителем до багатших шляхтичів – говорять, ніде не міг нагріти собі місця, бо був по життю невдахою. В Грубешові родина проживала в місцевого пробоща Трощинського... Олександр рано осиротів: коли мав три роки, втратив матір, а в дев’ять років – батька. Спочатку його доглядала бабуся в Пулавах, потім він переїхав до тітки в Люблін, а в 1862 році – до старшого брата Леона, який працював учителем історії в Кєльцах. Там і розпочав своє навчання в гімназії.
Під впливом брата 1863-го року майбутній письменник взяв участь у Січневому повстанні, метою якого була національна незалежність Польщі та знищення феодальних порядків. Разом з поляками у повстанні брали участь литовці, білоруси й українці. Згодом Прус не раз замислюватиметься над трагічними наслідками повстання: все скінчилося поразкою, російський уряд скасував залишки автономії Королівства, кількадесят тисяч повстанців загинули в сутичках, близько однієї тисячі були страчені, близько тридцяти восьми тисяч засуджені до каторги чи заслані до Сибіру, а майже десять тисяч подалися на еміграцію. Проте Січневе повстання сприяло зростанню національної свідомості широких верств суспільства… Болеслав Прус отримав поранення та був заарештований – кілька місяців провів у Люблінського замку. Згодом за участь у повстанні був позбавлений родинного герба та шляхетського походження. У 1866 році він все ж закінчив гімназію та вступив на фізико-математичний факультет Варшавської Головної школи, проте завершити навчання не зміг через матеріальну скруту. Пізніше спробував навчатися в Училищі сільського і лісового господарства в Пулавах, але незабаром поїхав у Варшаву. Читав книги з економіки, історії, філософії, психології та фізіології, цікавився малярством.
Дебютом Болеслава Пруса як журналіста стала стаття «Наші гріхи» на сторінках часопису «Домашній опікун» за 29 травня 1872 року. Відтоді він активно співпрацював з варшавськими газетами – писав рецензії, статті, фейлетони, гуморески, сатиричні тексти, був редактором журналу «Новини». Згодом Прус оцінюватиме свої перші літературні публікації як «безглузді жарти», які він мусив писати, щоби заробити на хліб. Але насправді гумор відіграватиме особливу роль у багатьох його творах, залишаючись засобом пізнання дійсності. Більшість новел, оповідань і романів письменника вперше були надруковані на шпальтах газет. Так, 1885 року Болеслав Прус познайомився зі Станіславом Віткевичем, який був співредактором журналу «Мандрівник». Невдовзі на шпальтах цього видання з’явився один з перших його романів – «Форпост». У своїх творах Прус звертався головним чином до молодого покоління, піднімав актуальні соціальні проблеми. Він створив новий тип соціально-психологічного роману, яскравим прикладом якого стала історія трьох поколінь польських ідеалістів – роман «Лялька» (1887-1889). Одним із найвідоміших творів Болеслава Пруса є історичний роман «Фараон» (1894–1895), в якому він вдало проводить паралелі між сьогоденням і минулим: стародавній Єгипет стає алегорією тогочасної Польщі.
Цей допис до ювілею письменника підготували бібліотекарі бібліотеки-філії №1 Центральної бібліотеки ПМТГ.
Одним із найулюбленіших міст Пруса був курортний Наленчув, де сьогодні знаходиться музей письменника, там він проживав за життя чи не найбільше. А що ж родовий маєток у Машеві?.. Ймовірно, до пізньої старості там проживала бабуся письменника – Маріанна Гловацька. Сам Болеслав Прус бував тут зрідка, маєток здавав в оренду, а незадовго до смерті продав його. Двір поступово руйнувався, зрештою не залишилося нічого, крім двох старих груш та трьох могутніх дубів. У селі розповідають, що хоч Прус і рідко приїздив сюди, але саме тут, під дубом, ніби працював над історичним романом «Фараон». Висота цього трьохсотрічного дерева близько 30 м, а обхват – 4 м… Біля повороту з траси, яка веде до пункту перетину кордону Ягодин-Дорогуськ, на Любомль стоїть дороговказ, на якому написано, що за 2 км звідти знаходиться історично-ботанічна пам’ятка Дуб Болеслава Пруса. Поляки, якщо й бувають на цьому відрізку дороги, то, зазвичай, уже поспішають на кордон. Українці теж не завжди знаходять час на те, щоб довідатися, що ж то за така пам’ятка...
Знаймо, бо ми того варті!
Читаймо, бо ми того варті!