2 травня виповнюється 120 років від дня народження Алана Маршалла (1902 – 1984) — австралійського письменника. Він був звичайною людиною, але на його долю випало незвичайне життя. Все, про що писав Алан Маршалл, він пережив сам, або на власні очі бачив події, що відбувалися з іншими людьми.
Дитинство Маршалла минуло в сільській місцевості Австралії серед екзотичної природи, повної дивовижних тварин і екзотичних рослин в сім’ї простих трудівників. Любов батька до природи, вміння поводитися з простими людьми австралійських селищ передалися синові.
У віці шести років Алан перехворів поліомієлітом, залишився інвалідом, що вплинуло на його життя та літературну творчість. У автобіографічній повісті «Я вмію стрибати через калюжі» Маршалл розповідає, як він учився оволодівати тим, що було легким і природним для його ровесників, а йому давалося ціною неймовірних фізичних зусиль. Драматичні обставини життя Маршалла породили у ньому не безпорадність і озлоблення, а дивовижну стійкість і мужність, де не було навіть думки про жалість. Він ніколи не заважав своїми стражданнями оточуючим. Навпаки, всім своїм життям давав уроки мужності і стійкості.
Його довго не хотіли брати на роботу. Та, маючи завзяту і настійливу вдачу, Маршалл влаштувався працювати дрібним клерком, згодом у галантерейному магазині, ритуальному бюро, бухгалтером на взуттєву фабрику. У вільний час він писав репортажі про важке життя австралійських робітників періоду економічної кризи тридцятих років минулого століття. Але ці репортажі друкували лише у робітничій газеті. У той час Алан Маршалл написав також роман «Які чудові твої ніжки» про роботу працівників взуттєвої фабрики. Писав він оповідання лаконічні, у їх сюжетах не було ніякої вигадки. На літературних конкурсах ці оповідання високо оцінювали, їм присуджувалися премії, але їх не публікували. Адже видавці були впевнені, що для читачів вони будуть нецікавими.
У роки Другої світової війни Алан Маршалл багато їздив країною, зустрічався з солдатами, які воювали в Європі. Ці зустрічі знайшли відображення у книзі нарисів письменника «Це мій народ». Книга відразу стала популярною в Австралії. Сучасник Маршалла, відомий австралійський письменник Венс Палмер, після виходу цих нарисів зазначив, що їх автор просто не здатний написати нудну фразу, а це незвичайний хист. Від того часу почала втілюватися у життя його мета. Алан Маршалл розпрощався з бухгалтерією і почав займатися письменницькою працею та мандрувати.
Записані легенди та перекази аборигенів у літературній обробці автора склали книжку «Люди прадавніх часів». Маршалл побував також у європейських державах, бував і в Україні, мав творчі контакти з журналом «Всесвіт», де було опубліковано низку його творів.
Останні книжки письменника «Австралія Алана Маршалла» та «Бійці Алана Маршалла» були написані у восьмидесятих роках минулого століття. Це оповідання, замальовки, в яких поєднані реальність та фольклор, розповіді про екзотичну природу Австралії та її прекрасних людей, які люблять життя, радісно сприймають навколишній світ і вірять у добро.
Маршалл вважав, що всі наші позитивні якості є наслідком бід, які з нами трапилися. На його думку, все життя складається з піків і рівнин, а завдання письменника полягає в тому, щоб показати, що вершини досяжні. Він був пристрасним захисником інвалідів. Написав тисячі листів дітям-інвалідам, спонукаючи їх слідувати своїм мріям і не здаватися. У 1972 році він отримав Орден Британії за заслуги перед інвалідами, а в 1981 році – Орден Австралії за заслуги в літературі.
Цей допис створено працівниками бібліотеки-філіалу №7.