Творчі люди – це люди мистецтва, нерідко поетичного. День поезії і творчого мислення об’єднує творчих особистостей та нагадує суспільству про важливість існування духовного, поетичного, незвичайного та уявного в нашому житті. Творче мислення неможливе без високого інтелекту, широкого кругозору, власного досвіду, відкритості новим знанням тощо.
Так вже склалося, що Полтавщина відома своїми майстрами пера і слова. Полтавські письменники збагатили і розвивали українську мову, наповнювали скарбницю української культури своїми творами. Відомі і невідомі, вони долучалися до важкої праці – захисту і зміцненню нашої рідної мови. Сьогодні у День поезії і творчого мислення пропонуємо познайомитися з творчістю наших полтавських поетес, талановитих жінок сучасності – Інною Снарською та Юлією Манойленко, які нещодавно подарували бібліотеці свої нові поетичні збірки.
Інна Снарська українська письменниця, журналіст. Лауреат літературно-мистецьких премій імені Олени Пчілки, Івана Котляревського, Василя Симоненка, Панаса Мирного, Леоніда Бразова. Учасниця та лауреат всеукраїнських та міжнародних фестивалів, телерадіопрограм «Калинові острови», «Мій рідний край», «Перемогли разом», автор та режисер близько 300 художньо-публіцистичних передач і документальних фільмів. Увазі читачів авторка представляє різноманітні грані своєї творчості – ряд текстів на межі поезії та прози.
Весна
Поезія Юлії Манойленко - це намагання філософськи осмислити і через образи виразити світоглядне сприйняття дійсності. Особливо це помітно у збірці «Слідами смальти». Її поезія беззаперечно стає унікальним явищем в українській літературі. «Я почала писати Україну», - заявляє поетеса уже з першого рядка заголовного вірша – одного з програмних, яким починається збірка. «Я - українка до подиху й до болю», - пояснює внутрішню суть своєї творчості. А все тому, що гостро відчуває в собі тяглість до землі, яка її зродила і з джрел якої щедро п’є снагу творчості: «Люблю землицю предковічну І біль солоний, як трава…».
Тема України, рідної землі, багатостраждального народу одна з провідних у творчості поетеси. З глибини її серця виривається національна сутність, яка визначає її долю й можливості: «Я – українка, я вірою сильна». Сильна вірою у свою приналежність до українського роду, коріння якого сягає у давні віки.