Є люди, усе життя яких є прикладом для інших. Таким був відомий польський педагог, письменник, лікар і громадський діяч Януш Корчак. 

У часи Другої Світової війни він відмовився врятувати своє життя тричі. Вперше це сталося, коли Януш прийняв рішення не емігрувати до Палестини перед окупацією Польщі, щоб не залишати «Будинок сиріт» напризволяще напередодні страшних подій. Вдруге – коли відмовився бігти з варшавського гетто. А втретє – коли всі мешканці «Будинку сиріт» вже піднялися в вагон поїзда, що відправлявся в табір, до Корчака підійшов офіцер СС і запитав:

Кажуть, що Корчак по дорозі в Треблінку розповідав дітям казки, щоб відволікти їх від важких думок. Ці епізоди настільки характерні для особистості «старого лікаря», настільки відповідають стилю всього його педагогічного і людського життя, що не виникає сумнівів – це було саме так. Януш Корчак відмовився покинути своїх дітей на порозі газової камери і загинув у німецькому концентраційному таборі Треблінка разом зі своїми вихованцями.

Пропонуємо вам ознайомитися з принципами виховання дітей, рекомендованих цією неймовірною людиною.

1. Не чекай, що твоя дитина буде такою, як ти, або такою, як ти хочеш. Допоможи їй стати не тобою, а собою.

2. Не вимагай від дитини плати за все, що ти для неї зробив. Ти дав їй життя, як вона може віддячити тобі? Вона дасть життя іншому, той – третьому, і це незворотний закон подяки.

3. Не зганяй на дитині свої образи, щоб у старості не їсти гіркий хліб. Бо що посієш, те й пожнеш.

4. Не стався до проблем дитини звисока. Життя дане кожному під силу, і будь упевнений – її життя таке ж складне, як і твоє, а може й складніше.

5. Не принижуй!

6. Не забувай, що найважливіші зустрічі людини – зустрічі з дітьми. Звертай на них більше уваги – ми ніколи не можемо знати, кого зустрічаємо в дитині. 

7. Не муч себе, якщо не можеш зробити щось для своєї дитини, просто пам’ятай: для дитини зроблено недостатньо, якщо не зроблено все можливе.

8. Дитина – це не тиран, який заволодіває всім твоїм життям, не тільки плід з плоті і крові. Це – та дорогоцінна чаша, яку Життя дало тобі на зберігання і розвиток у ній творчого вогню. Це – розкріпачена любов матері і батька, у яких буде рости не «наша», «своя» дитина, але і душа, яка дана на зберігання.

9. Умій любити чужу дитину. Ніколи не роби чужій те, що не хотів би, щоб робили твоїй.

10. Люби свою дитину будь-якою – неталановитою, невдахою, дорослою. Спілкуючись із нею – радій, бо дитина – це свято, яке поки що поруч.