«Про цю війну обов’язково буде багато написано й проспівано. Припускаю, це буде зовсім інша мова. Мова, яка формується просто сьогодні, щодня, по цілій країні. Поки що в ній забагато болю. Але цілком достатньо гніву. І, що головне – достатньо віри й любові». (Сергій Жадан)

Комітет літературознавчих наук Польської академії наук висунув Сергія Жадана на Нобелівську премію з літератури. Про це ідеться на сайті комітету: «Жадан – один із найвидатніших поетів України, чудовий прозаїк, перекладений і нагороджений у світі, – на нашу думку, лавреат Нобелівської премії. Його голос як поета вже багато років має особливе значення для українців. Вільна Україна значною мірою говорить і думає словами Жадана, уважно їх слухає. Сьогодні поет у своєму Харкові. І він бореться».

1

163 нобелівські лавреати, серед яких і письменники Джон Максвелл Кутзее, Герта Мюллер, Кадзуо Ішіґуро висловили свою підтримку українському народу перед лицем російської агресії. Своїми публічними заявами Україну підтримали також відомі письменники Маргарет Етвуд, Стівен Кінг, Ольга Токарчук, Фредерік Беґбедер, Джоан Ролінґ, Ювал Ной Харарі та інші. Крім того, понад 1300 письменників, серед яких Світлана Алєксієвич, Орхан Памук та Салман Рушді, підписали заяву PEN International  з вимогою припинити жорстокість, спричинену російським вторгненням в Україну.

Рік 2015: Сергій Жадан читає вірш «Доки тебе стереже твоя спрага» зі збірки «Життя Марії», 2015.

Доки тебе стереже твоя спрага,
доки тебе тримається віра,
сонце рухається з точністю птаха
і час підбирається з обережністю звіра.
 
Вітчизни пізня вокзальна облава,
теплі руки й грудневі дороги.
Країна болить, як перебита лапа
щеняти, що виривається з нічної облоги.
 
Виривайся, виривайся з ночі й туману,
вигризай зневіру та безнадію.
Я потім лікуватиму твою рану,
наскільки встигну, наскільки зумію.
 
Я потім зрозумію, потім побачу,
коли слідом за тобою вирвусь,
всю цю твою безпритульність псячу,
всю цю твою дитячу вірність.
 
Лишай ні з чим їхню підлу варту,
оминай розставлені вміло пастки.
Варто битись і підводитись варто,
якщо потому й доведеться впасти.
 
Зірки мають виснути над тобою,
або розриватись, як ручні гранати.
Серце має заливатися кров’ю
і переганяти її, переганяти.
 
Кості мають міцно зростатись.
Шрами повинні додавати злості.
Щось із тобою повинно статись.
Щось сталося вже і триває досі.
 
Доки ти всім цим живеш і мариш.
Доки вихоплюєш, доки полюєш.
Доки ти все це в собі тримаєш.
Доки ненавидиш. Доки любиш.