Микола Гоголь, нещодавній ювілей якого викликав цікаву й подекуди навіть змістовну українсько-російську дискусію, лише одна з сотень постатей, яких Україні було б дуже жаль віддати. Ще більш колоритною постаттю, ніж Гоголь, є видатний мандрівник Микола Миклуха-Маклай, чергова річниця народження якого 17 липня.

Наукові праці Маклая та його висловлювання у пресі стали поштовхом до початку антирасової політики у світі. Вчений першим спрогнозував крах світової колоніальної системи, склав перший проект загальної декларації прав людини і висунув ідею створення таких структур, як сучасна Організація Об'єднаних Націй з питань освіти, науки і культури (ЮНЕСКО). У 1996 році остання назвала вченого Людиною Світу. Тому що відкриття і діяння великого гуманіста належать усьому людству.

1

Він більшу частину свого життя прожив за межами Батьківщини, досліджуючи народи Південно-Східної Азії, Австралії та Океанії. З Україною ж його ріднить козацьке коріння по батьківській лінії, взаємозв'язки родини з нащадком гетьмана Кирила Розумовського та багато іншого. От про це колектив бібліотеки-філіалу №3 хоче розповісти своїм читачам.

Рід Миклухо-Маклая відомий своїм походженням від сміливих козаків Війська Запорозького. Прадід ученого, хорунжий Степан Макуха (на прізвисько Махлай) за героїзм при штурмі Очакова під час російсько-турецької війни був удостоєний дворянського титулу і найвищої на той час офіцерської нагороди - імператорського ордена святого Володимира І ступеня. Отримавши дворянство, Степан змінив прізвище Макуха на Миклуха, а козацьку приставку Махлай на Маклай. Так з'явилося прізвище Миклухо-Маклай, яке через багато років узяв собі правнук славного козака і майбутній учений Микола.

Прадід Степана Охрім Макуха був у Війську Запорозькому курінним отаманом. Разом із ним від польської шляхти вітчизну визволяли і троє його синів. Ця родина, пам'ять про яку з гордістю берегли її нащадки, стала прототипом образу Тараса Бульби та його синів у однойменній повісті Миколи Гоголя. Письменник дізнався цю історію з розповідей Миклух.

2

Батько вченого Микола Ілліч був українцем, уродженцем міста Стародуба Чернігівської губернії. Він дуже пишався своїм походженням, тому навіть живучи в Росії, прищеплював дітям любов до рідної мови та історії країни, в якій народився.

Як людина інтелігентна, Микола Ілліч не міг бути байдужим до того, що відбувалося навкруги. Тому намагався матеріально підтримати опального поета Тараса Шевченка, надіславши йому в заслання 150 рублів. Переказ на пошті затримали, а Миклуху звільнили з посади начальника залізничної станції в Санкт-Петербурзі. Він відповідав за безпеку руху царського потягу, який курсував між Москвою та Петербургом, а людина на такій відповідальній посаді не мала права співчувати бунтівнику Шевченку. Почалося слідство. Хтозна, чим би воно закінчилось, та серце 39-річного інженера не витримало такого удару долі й зупинилося…

Дружина Катерина залишилася сама з п'ятьма дітьми. Вона, до речі, мала німецько-польське походження і чудово грала на фортепіано. З дитячих і юнацьких років майбутній учений запам’ятав мелодійні українські пісні, читання вголос "Кобзаря" і українську мову, якою досконало володіли всі члени родини.

Коли у Миколи Миколайовича Миклухо-Маклая запитували, якої він національності, учений казав, що склад крові не має значення. Важливо де, ким і на яких ідеалах вихована людина.

В Україні Миклухо-Маклай бував не раз. Приїздив як по роботі, так і в гості до своєї матері в її маєток біля Малина Житомирської області.

У школі Микола Миколайович Миклуха не був обдарованим учнем, навіть двічі залишався на другий рік навчання. Проте, він зміг вступити до престижного Гейдельберзького університету, потім слухав лекції в Лейпцигу і Єні. Там він познайомився з філософом і біологом Ернстом Геккелем. Геккель запросив здібного юнака взяти участь в науковій експедиції. У 1866-1867 роках вони вирушили на Мадейру і Канарські острови. 

3

Пізніше Миклухо-Маклай вступив до Російського географічного товариства, завів корисні знайомства і зміг організувати експедицію Тихим океаном. У листопаді 1870 року на борту 17-гарматного корвета «Вітязь» мандрівник вийшов у тривале плавання. По дорозі він провів ряд досліджень флори, фауни, клімату, закупив подарунки для аборигенів: ножі, сокири, тканину, голки, мило, намиста.

Найбільшої слави Миклуха-Маклай зажив за фантастично сміливі дослідження північно-східного узбережжя Папуа-Нової Гвінеї, відомого донині як "Берег Маклая".

4

Папуаси були дуже несумирними дикунами. Та й нині рівень злочинності у Папуа-Новій Гвінеї один з найвищих у світі. Залишитися наодинці (!) добровільно (!) поміж войовничих папуасів, ще й кілька разів поспіль протягом кількох місяців щоразу міг лише самогубець, вважали його колеги-дослідники. 

Друзі відзначали в Миклусі-Маклаї надзвичайну холоднокровність в умовах ризику й любов до екстремальних ситуацій. Він ніби піднімався над небезпекою й випробовував і людей, і себе.

Це був лише початок першої експедиції мандрівника в землі Нової Гвінеї, з якої він привіз багатющий етнографічний і антропологічний матеріал, а також колекції тварин і рослин цього тропічного острова з іншого боку Землі, який знайде чим здивувати. 

Якщо вас зацікавила ця історія, більше інформації можна знайти у фонді книгозбірні бібліотеки-філіалу №3.

5