Говорять, насіння маку може довго спати у землі, очікуючи, коли людина цю землю потривожить, і тоді воно рветься нагору, до сонця…

Коли Британія оголосила війну Німеччині на початку Першої Світової, Канада, як домініон Британської Імперії, теж долучилась до бойових дій... Лікар та доктор медицини Джон Мак-Крей був призначений бригадним хірургом Канадської польової артилерії.

22 квітня 1915 року з газової атаки німців на війська Антанти почалась Друга битва за бельгійське місто Іпр, що тривала до 25 травня. Згодом великих втрат зазнав і Канадський експедиційний корпус, який прикривав лівий фланг розриву лінії оборони союзників. Джон Мак-Крей був серед тих, хто лікував поранених під час цієї битви…

Загиблих доводилося ховати просто на полі бою, в землі, поораній снарядами. А що маки виявилися єдиними рослинами, які можуть розквітати, коли все довкруг мертве, то ці поля були встелені килимом маків – таких само червоних, як і пролита кров. Кажуть, такої кількості маків у тих місцях не бачили ніколи ні до, ні після тих страшних часів… 

In Flanders fields the poppies blow
Between the crosses, row on row,
That mark our place; and in the sky
The larks, still bravely singing, fly
Scarce heard amid the guns below…
 

Лишень п'ятнадцять проникливих рядків… Найпоширенішою є думка, що «У полях Фландрії» Джон Мак-Крей написав 3 травня 1915 року, за день після відспівування та похорону друга, лейтенанта Алекса Гелмера, вбитого осколком. 

1

Вірш був опублікований у журналі «Панч», того ж 1915 року. Він став символом самопожертви всіх, хто боровся у тій війні, й незабаром обійшов усі фронти Першої світової війни. Пізніше він став піснею.

Сам МакКрей ніколи про це не дізнався. Він загинув у січні 1918 року й був похований у Франції. У його будинку в Канаді тепер музей, у якому є, зокрема, й плита з вигравіюваним на ній віршем. А квітка маку стала символом урочистостей, присвячених усім загиблим у Першій світовій та інших війнах…

В полях фландрійських мак зацвів,
Де повно, ряд-у-ряд хрестів,
Це знак: ми тут; а в небесах
Бравує жайвір, крапка-птах.
Гармати стогнуть, рветься спів…
Ми вмерли. Тому кілька днів
Ми зір чекали, сонця, снів,
Любов пили. Тепер наш прах
В полях фландрійських…
Тож стіймо проти ворогів – 
Із кволих рук ти підхопив
Наш смолоскип – здійми в руках.
Але не зрадь, бо вмерлих прах
Не спить… І знову мак зацвів
В полях фландрійських…
 
Переклад українською: Оксана Соколик.
 
 Матеріал для вас підготували бібліотекарі бібліотеки-філіалу № 1 Полтавської МЦБС.
Пам’ятаймо…