9 квітня виповнюється 200 років від дня народження французького поета Шарля Бодлера. «... Цей король поетів, справжній бог» — цими словами захоплено схарактеризував його лідер світового поетичного авангарду Артюр Рембо. Така висока оцінка цілком слушна, бо важко відшукати іншого поета, який зробив би так багато для радикального оновлення поетичної свідомості, як Шарль Бодлер. Він збагатив поезію, проте його оригінальність спричинила гострий конфлікт з французьким суспільством, із безпосереднім оточенням. 

Бодлер зітканий із суперечностей, невловимий, постійно незрозумілий. Працівники бібліотеки-філіалу №7 пропонують з’ясувати, яких суперечностей зазнав на своєму життєвому шляху письменник, і які протиріччя хвилювали його душу.

У своєму щоденнику «Моє оголене серце» Бодлер писав: «Почуття самотності, з самого мого дитинства. Незважаючи на близьких — і особливо у колі товаришів — почуття вічно самотньої долі. І водночас — сильна жага до життя і насолод». У цих словах — весь Шарль Бодлер. Невтомний шукач пригод, всього нового і разом з тим сумний самітник. Любитель життя і ворог того, що заважає жити. 

Він народився 1821 року в Парижі. У шість років втратив батька. Другий шлюб матері був справжньою трагедією для Бодлера. Стосунки з вітчимом, який обмежував його бунтівну вдачу, схильність до непродуманих вчинків, авантюр, не склалися. Шарль безоглядно витрачав гроші, отримані у спадок, — на розваги, друзів, створення іміджу. Він легко входить у паризьке аристократичне середовище і вважає своїм основним покликанням поезію. Але пише мало й не поспішає друкуватися, займається живописом.

Бодлер мріяв про великі соціальні зміни, а натомість побачив ще більшу прірву, в яку поринало суспільство. Він став шукати забуття в наркотиках, вині, пристрастях і навіть стражданнях. Йому здавалось, що все суспільство знаходиться у темряві, і він — разом з усіма. 

1

Увесь біль поета за духовний стан сучасної людини і світу вилився у збірці “Квіти зла”. Бодлер хотів назвати свою книгу “Лімби” — верхні кола пекла. Але таку назву вже мала книжка іншого автора. Письменник Іполит Бабу підказав нову назву — “Квіти зла”. Вона сподобалась Бодлеру. 1 червня 1855 року спершу з’явилася добірка з 18 віршів у журналі, а через два роки й сама збірка.

Назва збірки вмістила в собі всі суперечності, що їх зазнала душа поета в той непростий час. Бодлер показав, які химерні “квіти” проростають у душі людини на ґрунті жорстокого й бездуховного віку. Поет для Бодлера — безрідний і незрозумілий юрбою “чужинець”, якого вона мучить і ненавидить. Бодлеру теж судилася така доля. Суспільство, в якому жив поет, не зрозуміло його. Збірка “Квіти зла” зазнала нищівної критики, а проти автора було висунуте обвинувачення в «образі суспільної моралі».