Мабуть немає такої дівчини чи жінки, що була б байдужою до красивого та ніжного мережива. Мереживо, мереживо - ніжне й невагоме переплетіння тонкої пряжі, що нагадує снігове покривало... А знаєте, що серед незвичних свят є й свято мережива. Отож бібліотека-філіал №12 запрошує всіх небайдужих до прекрасного витвору рук людських на годину інформації «Чарівна казка мережива». Доречі, свято це відмічають першого квітня.

Чи відомо вам, що колись, у давні часи, мереживо було дуже дорогим задоволенням. І навіть багаті жінки не завжди могли дозволити собі його. Красиве дороге мереживо (плетене вручну) – це був показник статусу, багатства.

Історія мережива налічує понад 600 років. Чим тонше мереживо,тим воно було дорожче. Навіть королі не залишали поза увагою виробництво мережива. Французьський король Карл V видав указ про відкриття шкіл плетіння мережива для дівчаток при монастирях.

Епоха Ренесансу взагалі зробила мереживо незамінним атрибутом красивого костюма.Тільки погляньте на портрети дам та кавалерів минулих епох! У дев’ятнадцятому й двадцятому столітті поставили плетіння мережива на промислову основу. Франція, як це часто траплялося вже раніше, стала лідером у цій галузі. Алансонські, валансьєнські мережива на роки стали зразком розкоші й краси. І хоча «мереживну казку» стали робити на верстатах, справжні поціновувачі краси віддавали перевагу «ручній роботі». Королева й небагата дама могли носити мереживо. Проте різниця була помітна. Але, як кажуть, кожному по кешені й по достатку. 

Мистецтво плетіння мережива живе і зараз. Молодь має свій «дрес-код». Футболка, джинси... А все одно, хоч раз у житті кожна мріє виглядати принцесою.  

Носіть мереживо, оздоблюйте ним сукні – не позбавляйте себе «мереживного дива»!