Усе в світі наших пращурів мало сакральне значення. Ліси, поля, болота і навіть власна хата й комора були заселені містичними створіннями – мавками, марами, духами предків... Усіх треба було задобрити, щоб почуватися в безпеці у світі, який було так важко пояснити. Тому на могилах родичів справляли тризну, домовикам наливали у мисочку молока, а богам приносили жертви. Згодом боги замінилися християнськими святими, традиції ж лишились майже незмінними… 

Весь життєвий простір і світоглядний космос українців втілювався у хаті. Як весь світ поділяється на три частини – земну, підземну і небесну сфери, так і хата відображає ці сфери буття. Стеля – небесний духовний світ (сволок із сакральними знаками, божниця у кутку); стіни, вікна, двері – символи земного реального життя й спілкування з іншими людьми; нижній ярус – підлога, низ з підпіччям і лавами, поріг уявлялися як межа земного й підземного світів. 

Все, що наповнювало оселю – стіл, піч, мисник, колиска, сволок, поріг, вікна, лави, навіть призьба, – мало глибоку символічну обрядово-ритуальну доцільність…

На віртуальні гостини до української хати вас запрошують бібліотекарі бібліотеки-філіалу № 1 Полтавської МЦБС.

Люди вірили: якщо дотримуватися давніх форм звичаєвої практики – постійно тримати рушники над вікнами й дверима, прикривати стіл скатертиною, не гойдати порожньої колиски або ж оздоблювати писанкою покуть, – то в оселі буде злагода, не цуратимуться статки, обходитимуть злі сили й духи. Відповідно до цього старші члени родини привчали своїх дітей ретельно виконувати ці та інші приписи, котрі згодом ставали внутрішньою потребою. 

Знаймо та бережімо традиції рідного краю!