Головна відмінність театру від кіно в тому, що вистави ніколи не бувають однаковими. Це робиться тисячею способів - не лише словом, а жестом, поглядом, тоном, паузою акторів. Саме в театральних постановках яскраво проявляється новаторство режисера. Таким новатором був Бертольд Брехт. Він став автором багатьох цікавих режисерських знахідок.
Бертольд Брехт (1898-1956 рр.) – прозаїк і поет, один з найбільших відомих німецьких театральних діячів, талановитих драматургів свого часу, однак його п'єси і досі популярні та ставляться в багатьох світових театрах. Маючи заможного батька, він жив на свій кошт, заробляв як драматург, поет, журналіст і навіть рекламіст-PR--щик.
Найвідоміші його твори: "Добра людина із Сезуана", "Життя Галілея", "Кавказьке крейдяне коло", "Тригрошева опера", "Матінка Кураж та її діти".
Творчість Брехта йшла рука об руку з коханням. Декілька своїх п’єс митець присвятив своїм коханим. Як справжній митець Брехт засуджував війну, наслідки якої яскраво відобразив у своєму творі «Матінка Кураж та її діти».
Дослідники вважають, що на світову драматургію ХХ ст. найбільше вплинули А.П. Чехов і Бертольт Брехт. Наприкінці 1920-х Брехт розробив теорію "епічного театру". "Глядач не повинен залишати свою голову в театральному гардеробі разом із капелюхом!" — казав він. Його театр змушував не лише переживати, а й думати, повністю занурюватись в театральну виставу.
Його театральні постановки йшли в тісному контакті з глядачами. Виконувалися пісні, іноді глядачів запрошували на сцену і робили їх безпосередніми учасниками п'єси. Навіщо це було Брехту? Для того, аби зробити театр «чудом» для театралів.
Яскравим прикладом PR-таланту Брехта був кумедний випадок з автомобілем. Із 1925-го він їздив на рекламному зразку авто фірми “Штейр”. А коли його розбив, зробив на цьому рекламу “автомобіля, найбезпечнішого для життя”. І фірма видала йому нову машину, якою Брехт користувався ще довгий час.
Митець відійшов у вічність тоді, коли творив - в Берліні від серцевого нападу, на черговій репетиції – п’єси «Життя Галілея». Знаючи про своє слабке здоров’я він склав заповіт, в якому вказав, щоб труну з його тілом не виставляли на публічний огляд і не вимовляли прощальних промов. "Боятися треба не смерті, а пустого життя" – у відвертій розмові з товаришем висловився Майстер.
"Мистецтво вимагає знань… і найголовніше - навчити людину мислити" – казав Бертольт Брехт
Завітайте до бібліотек Полтавської міської централізованої бібліотечної системи та поповніть своє життя трагікомічним світом творів Бертольда Брехта.