Те, що ми тоді там переживали, це історія нації у творенні, це епопея національно-державного відродження. Такі хвилини рідко лиш і не всякому доводиться переживати. Ми ж саме переживали їх, були свідками їх та були самі авторами й акторами. Ми творили історію (Лонгін Цегельський).
Першою на руїнах Російської імперії в листопаді 1917 року постала Українська Народна Республіка, за рік по тому на теренах колишньої Австро-Угорщини утворилася Західноукраїнська Народна Республіка.
Політики УНР і ЗУНР майже одразу після створення обох держав заявили про необхідність їх об’єднання. Перемовини йшли з жовтня 1918 року – вони стали логічним продовженням об’єднавчого руху, що тривав від середини ХІХ ст. на українських землях, що були в складі різних держав. Перші заяви про необхідність об’єднання Галичини і Наддніпрянської України звучали ще в середині XIX століття, коли майже в один час про це заявили Кирило-Мефодіївське братство (1846) і Головна Руська Рада (1848). Новий поштовх реалізації ідеї соборності дали Перша світова війна і розпад імперій, а також початок Української революції.
1 грудня 1918 року УНР і ЗУНР підписали «передвступний» договір про Злуку у Фастові, після якого й прийняли ухвалу про наступне об’єднання двох частин України в одну державу. 3 січня 1919 року Українська Національна Рада ЗУНР у Станіславові (Івано-Франківськ) ратифікувала цей договір і прийняла ухвалу про об’єднання двох частин України в одну державу.
22 січня 1919 року, у першу річницю Четвертого Універсалу, на Софійському майдані в Києві в урочистій атмосфері відбулося проголошення Акту злуки УНР та ЗУНР в єдину незалежну державу.
У зачитаному на зборах «Універсалі соборності», зокрема, говорилося: «Однині воєдино зливаються століттями одірвані одна від одної частини єдиної України – Західноукраїнська Народна Республіка (Галичина, Буковина, Угорська Русь) і Наддніпрянська Велика Україна. Здійснились віковічні мрії, якими жили і за які умирали кращі сини України. Однині є єдина незалежна Українська Народна Республіка».
Наступного дня Акт злуки майже одностайно ратифікував Трудовий конгрес України. Однак, завершити процес формування держави завадила окупація українських земель сусідніми державами та суперечки між політиками обох таборів. ЗУНР проіснувала до літа 1919 року, а через рік зникла з політичної карти і УНР, чиї території увійшли до складу Польщі та СРСР відповідно. Українці втратили свою державу, проте, Акт Злуки УНР та ЗУНР 22 січня 1919 року заклав підвалини для її подальшого відновлення та розбудови.
Перше офіційне відзначення свята Соборності на державному рівні відбулося 22 січня 1939 року в столиці Карпатської України – місті Хуст.
21 січня 1990 року понад мільйон людей, узявшись за руки, створили безперервний ланцюг від Києва до Львова… Український «Живий ланцюг» став однією з наймасовіших у тогочасній Центрально-Східній Європі акцій боротьби за свободу. Вже за рік Україна відновила свою незалежність.
Офіційним державним святом День Соборності України став 1999 року.
Соборність – це не лише історія. Це сьогодення нашої держави.
Соборність – це не лише про державу.
Соборність – це про кожного з нас.
Згадаймо рядки з поезії Тараса Шевченка: