Кухня України – смачна, ситна, різноманітна і  багата. Її основу складають прості наїдки, і  готувалися вони  досить  швидко і просто, а результат –  відмінний.

Наша  кухня – це  теж величезна  культурна спадщина, як мова і мистецтво. Давайте  ж  спробуємо  поєднати минуле і сучасне – бібліотека №12  запрошує  всіх на етнографічні  посиденьки «За українським  святковим  столом».

Попереду  гарне свято і  привід  зібрати гостей за святковий  стіл. Новий  старий  рік, мабуть, мав  найбагатший  стіл.

Чим  же нас  пригощали б  на  свята у  старі  часи? Бо що, як  не  їжа, додає справжнього колориту  кожному  народу. І  ми, українці,  не  виняток.

Гостей   ждали, тепло  зустрічали, вітали й запрошували до святково  накритого  столу. А там…  Пам’ятаєте стіл  гоголівської  Солохи? От посидіти б за ним! Отож страви нашого українського застілля. 

Головним був все одно гарячий червоний борщ. З холоду та морозу – це саме те, що треба. Готували смажене поросятко, домашні ковбаси, кров’янку, кендюх (зельц по-сучасному), душенину (туше м'ясо з прянощами), шинку й холодець. Куди ж без нього!

А ось вуджене (копчене) м'ясо їли мало. А знаєте чому? У нас в українській хаті була піч! Отож варили, пекли й тушкували все в печі. 

Їли смажену річкову рибу. Карасів в сметані, смажені лящі та лини. Смакували коропа, фаршированого грибами й гречаною кашею. 

Подавали голубці з різною начинкою. На переміну були наші знамениті галушки й вареники. Начинка була різною: капуста, м'ясо, картопля з грибами. Не дарма ж є у нас приказка – «Хто вареники їсть, той біди не знає!». 

На солодке, як же без нього, подавали пундики (солодкі пампушки), вергуни. Які вергуни смажила моя бабуся! Не вергуни – мрія! Пригощали завиванцями з маком (ми знаємо їх як рулет), солодкими пирогами й налисниками. Робили налисники з солодким сиром, варенням чи їли просто з медом. 

Пили за здоров’я господарів ягідні настоянки, наливки, горілку на травах (варенуху). Запивали й заїдали все це – кисілями й узваром. 

Бажали хазяїну й хазяйці злагоди, благополуччя, щоб земля й худоба родили, щоб діти шанували батьків. Співали пісень, жартували. 

Молодь ішла потім на «гулі», а старі згадували минуле, загадували, що ж принесе рік новий? 

Гарні вийшли «посиденьки у нас»? А попереду наша бібліотека №12  розповість ще багато цікавого – бо криниця народних звичаїв не вичерпна.