«Все кудись він поспішає, завжди мчиться, завжди лине» - ці поетичні рядки класик нашої літератури Максим Рильський присвятив іншому класику - генетику, селекціонеру, ботаніку, паркобудівнику, своєму другові академіку Миколі Гришку. Вони вдало передають риси характеру, притаманні нашому славному земляку, який народився в Полтаві у Святвечір 1901 року, а це значить, що в цьому році ми відзначаємо 120 років з його Дня народження. Все своє життя Гришко пишався полтавським походженням, а місто називав лише «рідним», «затишним», «красивим».

Тут, у Полтаві, в 1925 році він закінчив з відзнакою рільничий факультет Агрокооперативного технікуму  (сучасної Полтавської державної аграрної академії), набувши рідкісну за тими часами спеціалізацію з дослідної справи. Їй, а також викладацькій роботі в царині агрономії, були присвячені його перші самостійні наукові кроки.

Київський період його життя був насичений дослідницькою та педагогічною роботою. Тут він приступив до визначної роботи – створення на площі понад 200 гектарів Центрального ботанічного саду Академії наук, який зараз є сучасним Національним ботанічним садом НАН, що зараз має назву Ботсад ім.М. Гришка. Відтоді, майже 20 років, М. Гришко фактично був першим творцем цього музею живих рослин, в якому зараз зібрано майже 13 тисяч їх видів, форм та сортів. Він і сам придбав близько 600 сортів троянд, 80 сортів бузку та велику колекцію азалії індійської. Саме з них розпочалося створення багатьох унікальних куточків саду. Таких, наприклад, як сад бузку (сирінгарій), де на порівняно невеликій площі (лише 2,4 га) росте 21 вид, 2 різновиди, 75 сортів та 60 перспективних форм бузку. Всього майже тисяча рослин. І коли вони зацвітають, то щодня помилуватись сирінгарієм приходить до 100 тисяч людей. Адже такого унікального витвору людської праці немає ніде в світі. І це жива спадщина нашого талановитого земляка, яким ми маємо пишатися.