На другий день Різдвяних свят, 8-го січня далекого 1935 року в селі Біївці, Полтавської області, народився відомий поет Василь Симоненко. Влітку 1962 року Симоненка жорстоко побили працівники міліції. Після того молодий поет постійно жалівся на біль у нирках і попереку. У грудні 1963 року Симоненко помер у лікарні від раку нирок. Йому було всього 28 років. 

Його називають найбільш романтичним поетом минулого століття, а віршами надихаються сотні українців.

Полюбити — зрадити, гнів — любов, будні — свята, радість — жаль, фантастична зустріч — трагічна втрата — такі нюанси, злети й падіння найпрекраснішого з людських почуттів в інтерпретації Василя Симоненка. Тільки в його інтимній ліриці знаходимо рядки, які так вражаюче точно відтворюють сум'яття душі, розтривоженої коханням, його неминучість, його велику силу, інколи свідомо чи несвідомо приховану.

060120 0

Чи може вірш, написаний у 1962 році, зазвучати сучасно і захопити кожного, хто його чує?

Ось і Kozak System знайшли натхнення у поезії Василя Симоненка. Музиканти перетворили вірш “Ну скажи, хіба не фантастично” на пісню, додавши лірику друга та колеги Kozak System Олександра Положинського.

Ну скажи — хіба не фантастично,
Що у цьому хаосі доріг
Під суворим небом,
Небом вічним,
Я тебе зустрів і не зберіг!
Ти і я — це вічне, як і небо.
Доки мерехтітимуть світи,
Буду Я приходити до Тебе,
І до інших йтимуть
Горді Ти.
Як це все буденно!
Як це звично!
Скільки раз це бачила Земля!
Але ми з тобою...
Ми не вічні,
Ми з тобою просто — ти і я...
І тому для мене так трагічно
Те, що ти чиясь, а не моя.
 

Бібліотекарі центральної бібліотеки запрошують ознайомитись з іншою поезією поета, відвідавши абонемент книгозбірні.