Кажуть, що слово «дівчина» походить від слова «диво». І, мабуть, недаремно, адже здавна українська дівчина уособлювала красу, ніжність, працьовитість та охайність. А однією з найголовніших ознак дівочої краси вважалася довга коса.

Коса з давніх-давен була не просто зачіскою. Вона символізувала дівочу честь, вроду, чистоту та життєву силу. Заплетене волосся вважалося сакральною зачіскою українок. Косі надавали особливого значення, нею пишалися, про неї складали пісні та приказки.

За традицією, дівчата носили одну або дві коси, прикрашаючи їх стрічками, польовими квітами та різноманітними плетіннями. Після заміжжя жінка вже не носила дівочої коси — волосся ховали під очіпком, а згодом під хусткою. Обряд розплітання та покривання молодої був важливою частиною українського весілля.

Існував в Україні й непорушний звичай: прокинувшись уранці, дівчина мала вмитися, розчесати та заплести волосся. Якщо ж вона сідала до столу чи бралася до роботи з нерозчесаною головою, про неї могли сказати: «У неї на голові сорока гніздо вила», «У неї в косах сім чортів кублилося» або «Не вари борщу, поки не заплетеш косу».

Часи змінюються, змінюється й мода, але довга красива коса й сьогодні привертає увагу. Вона залишається символом жіночності, природної краси та особливого українського шарму.

Саме про це говорили під час етнографічних посиденьок «Дівоча коса — не проста краса», які бібліотека-філія №12 провела для шестикласників гімназії №20 у межах проєкту «Культура наша споконвічна». Мета заходу — познайомити дітей з українськими традиціями, пов’язаними з дівочою косою, популяризувати народну спадщину та розповісти про секрети догляду за волоссям, якими користувалися наші предки.

Особливу увагу приділили використанню природних матеріалів — трав та польових квітів. Бібліотекарка розповіла про історію коси, традиції її плетіння в Україні та інших країнах світу, звичаї й обряди, пов’язані з волоссям, а також про найдовше волосся в Україні та світі.

А далі розпочалося найцікавіше — конкурси та веселі випробування! Дівчатка з 6-А класу погодилися стати «моделями», а хлопці спробували себе в ролі справжніх «майстрів зачісок». Учасники продемонстрували свою вправність у плетінні коси, а потім змагалися у плетінні косички зі стрічок на швидкість.

Гості заходу також ознайомилися з книжковою виставкою-інсталяцією «Щедра нива нашої спадщини», де були представлені твори української народної творчості, пісні, прислів’я та приказки, пов’язані з дівочою красою.

А підсумком зустрічі стала весела й пізнавальна вікторина «Нема коси — нема краси», яка допомогла учасникам перевірити, наскільки добре вони запам’ятали почуте.

Хай там як, а в довгій косі до пояса завжди відчувається щось ніжне, прекрасне й чарівне, що мимоволі привертає увагу. Тож нехай відроджуються та живуть українські традиції, а дівочі коси й надалі залишаються символом нашої краси та культурної спадщини!

З Міжнародним днем краси!