Бібліографічний дайджест

Випуск 3.

На карті міста з’явилося чимало вулиць з іменами людей, які віддали життя, захищаючи Україну. Полтавці шанують наших захисників. Нові імена в топоніміці міста – це акт вшанування мужніх, незламних воїнів, справжніх патріотів. Дайджест знайомить користувачів з іменами героїв російсько-української війни, на честь яких в Полтаві названі вулиці і парки міста.

ЮЛІАН МАТВІЙЧУК

Юліан Матвійчук народився 14 червня 1989 року в місті Полтава. Закінчив Полтавську загальноосвітню школу № 4. У 1995–1998 роках навчався в Полтавській музичній школі за спеціальністю «скрипка», а в 1998–2000 роках — у Полтавському музичному училищі за тією ж спеціалізацією. У 2000–2005 роках навчався та закінчив Полтавську художню школу. У 2009–2014 роках Юліан Матвійчук здобував освіту на історичному факультеті Полтавського національного педагогічного університету імені В. Г. Короленка, отримавши фах учителя історії та правознавства. Юліан Матвійчук був активним учасником Революції Гідності. У 2014–2015 роках брав участь в антитерористичній операції на сході України. Двічі обирався депутатом Полтавської міської ради, очолював міський осередок Всеукраїнського об’єднання «Свобода». Також був співзасновником громадської організації «Save Poltava». З початку повномасштабної російської агресії Юліан Матвійчук проходив військову службу у складі 116-ї окремої бригади територіальної оборони, в аеророзвідці групи Solovey 144-го батальйону. 15 травня 2023 року він зазнав поранення поблизу села Георгіївка Донецької області. 20 травня 2023 року 33-річний військовослужбовець помер у лікарні міста Дніпра. У липні 2023 року Юліану Матвійчуку було надано звання почесного громадянина міста Полтави. 23 серпня 2024 року Президент України Володимир Зеленський підписав указ про присвоєння Юліану Матвійчуку звання Героя України з удостоєнням ордена «Золота Зірка».

На вшанування пам’яті Героя України Полтавська міська рада перейменувала вулицю Пушкіна на вулицю Юліана Матвійчука.

ВІДЕОРОЗПОВІДЬ про учасника Революції Гідності, полеглого захисника Юліана Матвійчука [Електронний ресурс] // інтернет-видання Полтавщина. – 2024. – 21 лютого. - Режим доступу: https://blog.poltava.to/pustovgar/18708/ (дата звернення: 14.01.2026). – Назва з екрана.

КАБЛУЧКА, Є. Полтавцю Юліану Матвійчуку присвоїли звання Героя України [Електронний ресурс] / Є. Каблучка // Полтавська думка. – 2024. – 24 серпня. - Режим доступу: https://dumka.poltava.ua/poltavtsiu-yulianu-matviychuku-prysvoily-zvannia-heroia-ukrainy/ (дата звернення: 14.01.2026). – Назва з екрана.

МАТВІЙЧУК Юліан Олександрович [Електронний ресурс] // інтернет-видання Полтавщина: - Режим доступу: https://poltava.to/dossier/162/ (дата звернення: 14.01.2026). – Назва з екрана.

МОТРЕНКО, О. У Полтаві відкрили інформаційну табличку Герою України Юліану Матвійчуку [Електронний ресурс] / О. Мотренко // Зміст. – 2025. – 21 травня. – Режим доступу: https://zmist.pl.ua/news/u-poltavi-vidkryly-informaczijnu-tablychku-geroyu-ukrayiny-yulianu-matvijchuku (дата звернення: 14.01.2026). – Назва з екрана.

ПОЛТАВА пам'ятає героїв: Юліан Матвійчук [Електронний ресурс] // Управління культури Департаменту культури, молоді та сім'ї Полтавської міської ради: [сайт]. – 2024. – 14 червня. – Режим доступу: https://kultura-poltava.gov.ua/news/poltava-pamyataie-geroyiv-yulian-matviychuk (дата звернення: 14.01.2026). – Назва з екрана.

#ЮЛІАН Матвійчук [Електронний ресурс] // інтернет-видання Полтавщина: - Режим доступу: https://poltava.to/tag/1288/ (дата звернення: 14.01.2026). – Назва з екрана.

ОЛЕКСАНДР ОКСАНЧЕНКО

Народився у 1968 році у селі Маломихайлівці Дніпропетровської області. Закінчив Харківське Вище військове авіаційне училище льотчиків. Проходив військову службу на льотних посадах від льотчика-інструктора до заступника командира військової частини з льотної підготовки у Миргороді. Інструктор-пілот військової частини А1356. Полковник запасу, військовий льотчик І класу, учасник АТО. Нагороджений орденом Данила Галицького за захист повітряного простору в зоні АТО та під час окупації Криму. Неодноразово представляв країну та обіймав призові місця в авіаційних пілотажних показах в Великобританії, Угорщині, Румунії, Польщі, Словаччині, Чехії, Данії, Бельгії, Мальті. Ним захоплювались авіатори усього світу... Українець, який став найкращим льотчиком-винищувачем у світі... Більше двох тисяч льотних годин, тріумфальні польотів на авіашоу — SIAF, The Royal International Air Tattoo, International Airshow-2017, Czech International Air Fest... Його почерк та стиль виконання фігур вищого пілотажу тепер знає весь світ. У 2016 році визнаний людиною року Миргорода. З листопада 2020 року депутат Миргородської міської ради 8 скликання. Отримав звання Героя України (посмертно). Олександр Оксанченко був першим військовим льотчиком, який зміг опанувати всі фігури вищого пілотажу. Він мав свою програму, яку передав своєму учневі. Пілот-ас, який брав участь і перемагав у міжнародних авіашоу. У 2018 році військовий льотчик пішов у відставку, але з початком російсько-української війни повернувся до служби. На другий день повномасштабного вторгнення Росії Олександр Оксанченко загинув у повітряному бою, відволікаючи на себе ворожу авіацію. Це сталося під час битви за Київ.

Вулиця Степового фронту перейменована на Олександра Оксанченка, одного з кращих льотчиків-винищувачів світу.

ВІЙСЬКОВИЙ, пілот-ас, Герой України: у Полтаві відкрито табличку з QR-кодом на честь Олександра Оксанченка [Електронний ресурс] / Полтавський офіс УІНП // інтернет-видання Полтавщина. – 2024. – 27 листопада. – Режим доступу: https://poltava.to/project/9055/ (дата звернення: 14.01.2026). – Назва з екрана.

ГОЛОВАНОВА, Ю. Полтава пам’ятає: у хвилину мовчання згадуємо Героя України Олександра Оксанченка [Електронний ресурс] / Ю. Голованова // 0532. Сайт міста Полтави. – 2025. – 4 листопада. - Режим доступу: https://www.0532.ua/news/4023614/poltava-pamatae-u-hvilinu-movcanna-zgaduemo-geroa-ukraini-oleksandra-oksancenka (дата звернення: 14.01.2026). – Назва з екрана.

ГРИНЕНКО, О. «Завжди був справжнім сином своєї країни» : Ганна Оксанченко розповіла про свого батька Героя України» [Електронний ресурс] / О. Гриненко // інтернет-видання Полтавщина. – 2023. – 26 лютого. - Режим доступу: https://poltava.to/news/70152/ (дата звернення: 14.01.2026). – Назва з екрана.

«КАЗАВ, що треба вивчати історію» [Електронний ресурс] / Полтавський офіс Українського інституту національної пам’яті // інтернет-видання Полтавщина. – 2022. – 3 березня. - Режим доступу: https://poltava.to/project/7248/ (дата звернення: 14.01.2026). – Назва з екрана.

ПАТРОНИ вулиць Полтавської громади: полеглі герої війни з росією Оксанченко, Кісельов, Банк [Електронний ресурс] / Полтавський офіс Українського інституту національної пам’яті // інтернет-видання Полтавщина. – 2023. – 1 червня. - Режим доступу: https://poltava.to/project/7783/ (дата звернення: 14.01.2026). – Назва з екрана.

РУСЛАН ОНІКІЄНКО

Захисник України Руслан Онікієнко народився в селі Сухинівка Кобеляцької громади. Навчався у Кобеляцькому навчально-виховному комплексі № 1, згодом — у Полтавському професійно-технічному училищі № 23, де здобув фах електрогазозварювальника. У жовтні 2011 року Руслана Онікієнка було призвано на строкову військову службу. У 2016 році він закінчив Національну академію внутрішніх справ, отримавши спеціальність «Психологія». Після завершення навчання проходив службу в лавах Національної гвардії України. З початком повномасштабної війни Росії проти України Руслан Онікієнко очолив психологічну службу підрозділу та займався відбором мобілізованих гвардійців, а також психологічним супроводом військовослужбовців — як у пункті постійної дислокації, так і під час відряджень у район бойових дій. 3 січня 2023 року 29-річний нацгвардієць потрапив під обстріл російської артилерії в районі міста Курахове Донецької області. Він зазнав поранень, несумісних із життям. Захисника України поховали в рідному селі Кобеляцької громади. Посмертно Руслана Онікієнка нагороджено орденом «За мужність» ІІІ ступеня. 

На його честь вулицю 8 Березня було перейменовано на вулицю Руслана Онікієнка.

ГРИНЕНКО, О. У Полтаві перейменували вулиці та Студентський парк в пам’ять про шістьох полеглих українських воїнів [Електронний ресурс] / О. Гриненко // інтернет-видання Полтавщина. – 2024. – 4 жовтня. – Режим доступу: https://poltava.to/news/78295/ (дата звернення: 14.01.2026). – Назва з екрана.

ДУРОВА, Д. Потрапив під ворожий обстріл: у Кураховому загинув офіцер Нацгвардії, у нього лишився маленький син [Електронний ресурс] / Д. Дурова // Obozrevatel. – 2023. – 1 січня. - Режим доступу: https://war.obozrevatel.com/ukr/ruslan-onikienko-u-kurahovomu-zaginuv-ofitser-natsgvardii-u-nogo-zalishivsya-malenkij-sin-foto.htm (дата звернення: 14.01.2026). – Назва з екрана.

ВАСИЛЬ ПОЛІЩУК

Василь Поліщук народився 25 серпня 1995 року в селі Старий Іржавець неподалік містечка Оржиця на Полтавщині. Після закінчення школи вступив до Лубенського лісотехнічного коледжу. Воїн Василь Поліщук із позивним «Газон» із 2015 року став на захист України. Він був учасником Революції Гідності, служив у полку «Азов», захищав державу в найгарячіших точках фронту, воював безпосередньо на передовій — «на нулі». Захисник загинув 27 серпня 2022 року на Харківщині. Під час раптової атаки російських військ Василь викликав вогонь на себе, щоб дати побратимам час підготуватися до бою. Йому вдалося знищити один російський танк з ручного протитанкового гранатомета, однак з іншого боку позиції перебував ще один танк, який прямим влучанням смертельно поранив воїна. За проявлений героїзм і самопожертву Василя Поліщука було удостоєно звання Героя України посмертно у 2024 році. 

На його честь у Полтаві вулицю Гвардійську перейменовано на вулицю Василя Поліщука.

ЗАДАРА, І. Подвиг Василя Поліщука з Полтавщини. Історія життя та боротьби молодого воїна [Електронний ресурс] / І. Задара // Зміст. – 2025. – 17 лютого. - Режим доступу: https://zmist.pl.ua/publications/podvyg-vasylya-polishhuka-z-poltavshhyny-istoriya-zhyttya-ta-borotby-molodogo-voyina (дата звернення: 24.12.2025). – Назва з екрана.

НЕСТЕРЧУК, А. «Я була певна, наша історія тільки починається і триватиме далі» - дружина полеглого Героя України Василя Поліщука [Електронний ресурс] / А. Нестерчук, О. Слободенюк // Суспільне Житомир. – 2023. – 28 вересня. - Режим доступу: https://suspilne.media/zhytomyr/1124899-a-bula-pevna-so-nasa-istoria-tilki-pocinaetsa-i-trivatime-dali-druzina-poleglogo-geroa-ukraini-vasila-polisuka/ (дата звернення: 14.01.2026). – Назва з екрана.

ПОЛІГ у боях з росіянами: про героя Майдану і ЗСУ Василя Поліщука з Полтавщини [Електронний ресурс] / Полтавський офіс УІНП // інтернет-видання Полтавщина. – 2023. – 20 лютого. - Режим доступу: https://poltava.to/project/7669/ (дата звернення: 14.01.2026). – Назва з екрана.

ЧАЙКОВСЬКА, А. Вулиці й провулки Полтави, які назвали на честь полеглих героїв війни [Електронний ресурс] / А. Чайковська // Зміст. – 2024. – 28 липня. - Режим доступу: https://zmist.pl.ua/news/vulyczi-j-provulky-poltavy-yaki-nazvaly-na-chest-poleglyh-geroyiv-vijny (дата звернення: 14.01.2026). – Назва з екрана.

ДМИТРО ПРУГЛО

Дмитро народився у Полтаві. Закінчив Харківський національний університет внутрішніх справ, де здобув ступінь бакалавра. У 2019-му закінчив магістратуру за спеціальністю «Право», отримав кваліфікацію юриста. 

З дитинства захоплювався футболом. Очолював команду з футболу навіть у своєму підрозділі. Також займався боксом, а у дорослому віці додав до свого графіку тренування з кросфіту. У 2014 році Дмитро добровільно вступив до лав Окремого загону спеціального призначення «Азов». Був заступником командира 3-ї роти оперативного призначення по роботі з особовим складом 1-го батальйону оперативного призначення. Брав участь у розробці емблеми свого підрозділу. Дмитро Пругло загинув 7 червня 2019 року, внаслідок прицільного артилерійського обстрілу позицій спецпідрозділу «Азов» поблизу населеного пункту Новолуганське на Світлодарській дузі. Йому було 28 років. Дмитро нагороджений відзнаками «За військову службу Україні», «За безпеку народу», «Захиснику Маріуполя», «За участь в АТО», «Широкинська операція» та «Холодний Яр». Посмертно захисник нагороджений почесним знаком «Маріуполь. Відстояли – Перемогли», орденами «За мужність» III ступеня та «Лицарський хрест добровольця». 17 лютого 2020 року небесному об’єкту в сузір’ї Дракон присвоєно ім’я Круглий на честь Дмитра Пругла. Також на його честь був створений освітній проєкт «Школа Хоробрості ім. Круглого». 

У Полтаві вулицю Станіславського перейменували на вулицю Дмитра Пругла.

ПРИРОДЖЕНИЙ лідер, хоробрий командир та яскрава особистість. Два роки без Круглого [Електронний ресурс] // Азов. 12-та бригада спеціального призначення Національної гвардії України: [сайт]. – 2021. – 7 червня. - Режим доступу: https://azov.org.ua/news/2-roky-bez-kryglogo/ (дата звернення: 14.01.2026.). – Назва з екрана.

ПРУГЛО Дмитро Миколайович («Круглий») [Електронний ресурс] // Книга пам’яті полеглих за Україну: [сайт] - Режим доступу: https://old.memorybook.org.ua/19/pruglo.htm (дата звернення: 14.01.2026.). – Назва з екрана.

ЯГОЛЬНИК, А. Хотів захищати Україну. Пам’яті воїна «Азову» з Полтави Дмитра Пругла [Електронний ресурс] / А. Ягольник // Зміст. – 2025. – 28 серпня. - Режим доступу: https://zmist.pl.ua/publications/hotiv-zahyshhaty-ukrayinu-pamyati-voyina-azovu-z-poltavy-dmytra-prugla (дата звернення: 14.01.2026). – Назва з екрана.

ЯРОШЕНКО, Г. Його життя – це історія полку: У Полтаві відкрили меморіальну дошку на честь загиблого «азовця» Дмитра Пругла [Електронний ресурс] / Г. Ярошенко // Україна молода. – 2021. – 15 червня. - Режим доступу: https://umoloda.kyiv.ua/number/3739/188/158038/ (дата звернення: 14.01.2026). – Назва з екрана.

НАТАЛІЯ СТРЕБКОВА

Наталія Валентинівна Стребкова (20 лютого 1977 — 15 квітня 2022) — сержантка, діловодка окремого загону спеціального призначення «Азов» Національної гвардії України, полегла Героїня російсько-української війни. Народилася в Полтаві. Певний час працювала перукаркою в салоні краси. У 2015 році познайомилася зі своїм майбутнім чоловіком — бійцем полку «Азов», після чого переїхала жити до Маріуполя. У 2017 році Наталія Стребкова стала діловодкою полку «Азов». Восени 2018 року вступила на сержантські курси, які згодом успішно закінчила. Мала позивний «Зоряна». Від початку повномасштабного вторгнення Росії разом із чоловіком брала участь в обороні Маріуполя. Окрім основних обов’язків, Наталія виконувала функції бойової медикині. 15 квітня 2022 року у віці 45 років вона загинула внаслідок прямого влучання багатотонного снаряда у сховище під час героїчної оборони заводу «Азовсталь» у місті Маріуполі. 4 серпня 2022 року Наталію Стребкову було поховано в Києві. Указом Президента України від 5 травня 2022 року Наталію Валентинівну Стребкову нагороджено орденом «За мужність» ІІІ ступеня (посмертно). 

На її честь перейменовано вулицю Роз’їзну.

ДРОГА, Ю. «Мої діти знають, що найяскравіша зірка на небі – то їхня бабуся»: Історія полтавки – військової полку «Азов» Наталії Стребкової, яка загинула у Маріуполі [Електронний ресурс] / Ю. Дрога // Полтавська думка. – 2023. – 5 січня. - Режим доступу: https://dumka.poltava.ua/strong-moi-dity-znaiut-shcho-nayiaskravisha-zirka-na-nebi-to-ikhnia-babusia-istoriia-poltavky-viyskovoi-polku-azov-natalii-strebkov (дата звернення: 14.01.2026). – Назва з екрана.

НЕЇЖМАК, В. Незгасне світло «Зоряни» [Електронний ресурс] / В. Неїжмак // Голос України. – 2023. – 3 жовтня. - Режим доступу: https://www.golos.com.ua/article/374115 (дата звернення: 14.01.2026). – Назва з екрана.

ЧАЙКОВСЬКА, А. Сталева «Зоряна». Історія полтавки Наталії Стребкової з «Азову» [Електронний ресурс] / А. Чайковська // Зміст. - 2022. – 12 вересня. - Режим доступу: https://zmist.pl.ua/publications/staleva-zoryana-istoriya-poltavky-nataliyi-strebkovoyi-z-azovu (дата звернення: 14.01.2026). – Назва з екрана.

ЯРОШЕНКО, Г. Зірка «Зоряни». Історія полтавки – військової полку «Азов» Наталії Стребкової, яка загинула у Маріуполі [Електронний ресурс] / Г. Ярошенко // Україна молода. – 2023. – 4 січня. - Режим доступу: https://umoloda.kyiv.ua/number/3836/188/172184 (дата звернення: 14.01.2026). – Назва з екрана.

АНТОН ЦЕДІК

Антон «Еней» Цедік загинув у 2014 році під час виходу з Іловайського котла. Воїн народився 31 липня 1987 року та жив у Полтаві. Навчався в Полтавській загальноосвітній школі № 17, ліцеї № 1. Закінчив Київський національний економічний університет ім. Вадима Гетьмана, Київський національний університет ім. Тараса Шевченка.

Учасник антитерористичної операції. Стрілець 3-го батальйону оперативного призначення Національної гвардії України «Донбас». Молодший сержант. Під час Революції Гідності він працював у Полтаві та майже на кожні вихідні їздив до Києва, а в січні звільнився та повністю поринув у боротьбу. Коли розпочався полтавський Майдан, був у самообороні.

9 липня підрозділ Антона Цедіка прибув до Артемівська, де й було місце постійної дислокації. Далі – Лисичанськ та Попасна.

Антон Цедік загинув 29-го серпня під час виходу «зеленим коридором» з Іловайського котла. Він сидів по правий борту КРАЗу, у якому вони їхали, і стріляти по них почали якраз праворуч. Указом Президента України № 892/2014 від 27 листопада 2014 року «за особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі», нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно). 

Вул. Макаренка у Полтаві перейменовано на честь Антона Цедіка.

АНТОН "Еней" Цедік - правдива Душа в пошуках Істини : життєвий шлях воїна-патріота, вірного сина України / упоряд. О. В. Стоцька. — Полтава : Техсервіс, 2019. — 172 с. : іл.

СОТНИК, А. Загинув під Іловайськом за Україну. Антон Цедік [Електронний ресурс] / А. Сотник // Суспільне Полтава. – 2025. – 31 липня. - Режим доступу: https://suspilne.media/poltava/58698-lubiv-ukrainu-ta-nosiv-u-kiseni-kobzar-istoria-poleglogo-voina-antona-cedika/ (дата звернення: 14.01.2026). – Назва з екрана.

СУЛИМЕНКО, В. Знаючи, що побратими в оточенні, «Еней» приїхав на допомогу / В. Сулименко // Полтавський вісник. - 2019. – 5 вересня. – С. 9.

ВОЛОДИМИР ЧЕРНИШ 

Володимир Черниш народився в Полтаві. Навчався у школі № 18 (нині — гімназія) та в Національному технічному університеті імені Юрія Кондратюка. Мав звання майстра спорту, був багаторазовим переможцем всеукраїнських і міжнародних змагань. Працював менеджером у команді Red Bull. 

У лютому 2022 року Володимир Черниш став до лав Збройних сил України. Спочатку боронив державу у складі 116-ї окремої бригади територіальної оборони, а у 2023 році перевівся до 3-ї окремої штурмової бригади. 41-річний воїн загинув 10 вересня 2023 року під час виконання бойового завдання в районі міста Бахмут Донецької області. Поховали Володимира Черниша на кладовищі в селі Затурине. Батько загиблого захисника, Віктор Черниш, близько 30 років очолював спортивно-технічний комплекс «Лтава». У грудні 2023 року цей комплекс було перейменовано на честь Володимира Черниша. Також у Полтаві на його честь перейменували провулок Академіка Пасічника. За мужність і самовіддану службу Україні Володимира Черниша було відзначено державними та відомчими нагородами: нагрудним знаком «Золотий Хрест» Збройних сил України, орденом «За мужність» ІІІ ступеня, почесною відзнакою «За заслуги у важких боях», медаллю «За поранення», відзнакою «Комбатантський хрест», почесними відзнаками Збройних сил України та Сил спеціальних операцій, а також відзнакою «Захисник України — Герой міста Полтава».

ГРИНЕНКО, О. У Полтаві перейменували вулиці та Студентський парк в пам’ять про шістьох полеглих українських воїнів [Електронний ресурс] / О. Гриненко // інтернет-видання Полтавщина: [сайт]. – 2024. – 4 жовтня. – Режим доступу: https://poltava.to/news/78295/ (дата звернення: 14.01.2026). – Назва з екрана.

У ПОЛТАВІ попрощалися із азовцем Володимиром Чернишем [Електронний ресурс] / Полтавська міська рада // Коло. – 2023. – 27 вересня. - Режим доступу: https://kolo.news/category/suspilstvo/36194 (дата звернення: 14.01.2026). – Назва з екрана.

ЧУБЕНКО, Т. Два роки без Героя: Полтава вшанувала пам’ять Володимира Черниша [Електронний ресурс] / Т. Чубенко // Полтавська хвиля. – 2025. – 10 вересня. – Режим доступу: https://poltavawave.com.ua/p/dva-roky-bez-geroya-poltava-vshanuvala-pam-yat-volodymyra-chernysha (дата звернення: 14.01.2026). – Назва з екрана.

ІГОР ЩЕРБАК

Ігор Щербак народився в Полтаві у родині військовослужбовця. У 2010 році закінчив багатопрофільний ліцей № 1 ім. І. П. Котляревського. Навчався в Українській академії банківських справ Національного банку України, яка розташована в Сумах. Здобув кваліфікацію «Магістр з банківської справи». З 2014-го працював у банківській сфері в Полтаві, також займався підприємницькою діяльністю - був співвласником ігрового клубу. 13 березня 2022 року Ігоря Щербака призвали на військову службу по загальній мобілізації. Після проходження навчання, полтавець почав служити в 46-й окремій аеромобільній бригаді десантно-штурмових військ Збройних Сил України. Ігор Щербак був командиром мінометної батареї, брав участь у визволенні Херсона від російських окупантів та в боях за міста Соледар і Бахмут Донецької області. Нагороджений медаллю «За хоробрість в бою».

29-річний захисник України Ігор Щербак загинув 19 лютого 2023 року під час бою біля села Берхівка на Донеччині. Посмертно військового нагородили орденом Богдана Хмельницького III ступеня та нагрудним знаком Полтавської обласної ради «За вірність народу України». Провулок Мясоєдова у Полтаві перейменували на честь Ігоря Щербака: зі зміною статусу геоніма - вулиця.

ГРИНЕНКО, О. У Полтаві перейменували вулиці та Студентський парк в пам’ять про шістьох полеглих українських воїнів [Електронний ресурс] / О. Гриненко // інтернет-видання Полтавщина: [сайт]. – 2024. – 4 жовтня. – Режим доступу: https://poltava.to/news/78295/ (дата звернення: 14.01.2026). – Назва з екрана.

ЖУРАВЛЬОВА, Е. Назавжди в серці. Лейтенант Ігор Щербак (м. Полтава) [Електронний ресурс] / Е. Журавльова // Дзеркало тижня. – 2023. – 4 липня. – Режим доступу: https://zn.ua/ukr/war/nazavzhdi-v-sertsi-lejtenant-ihor-shcherbak-mpoltava.html (дата звернення: 14.01.2026). – Назва з екрана.

КОВПАК, А. Провулок Мясоєдова в Полтаві перейменували [Електронний ресурс] : [на честь Ігоря Щербака] / А. Ковпак // Зміст. – 2024. – 4 жовтня. - Режим доступу: https://zmist.pl.ua/news/provulok-myasoyedova-v-poltavi-perejmenuvaly (дата звернення: 14.01.2026). – Назва з екрана.

ДМИТРО ЮДЕНКО

Дмитро Юденко родом зі Скороходівської громади. Разом із родиною проживав у Полтаві. Був учасником Революції Гідності. Його молодший брат Євгеній Юденко загинув під час проведення АТО: 21 липня 2014 року бойова машина військовослужбовців 93-ї окремої механізованої бригади підірвалася на фугасі поблизу села Піски на Донеччині. Після загибелі брата Дмитро Юденко добровольцем приєднався до батальйону «Азов» Національної гвардії України. У жовтні 2014 року відбулася його перша ротація в зоні бойових дій. У складі сил АТО він прослужив два з половиною роки. Повернувшись до мирного життя, Дмитро Юденко став співзасновником громадської організації «Єдність і братерство», яка займалася організацією військових вишколів для добровольців і підрозділів територіальної оборони. Він також брав активну участь у громадському житті Полтави. Зокрема, 5 квітня 2017 року під час протесту проти забудови кафе в арці будинку на вулиці Соборності, 27, Дмитро Юденко та Олександр Коба зазнали ножових поранень. До початку повномасштабного російського вторгнення загиблий захисник України працював машиністом баштового крана на будівництві. З перших днів великої війни він долучився до лав територіальної оборони, а згодом продовжив службу у 3-й окремій штурмовій бригаді Збройних сил України, раніше відомій як окремий полк спеціального призначення «Азов». 37-річний захисник України Дмитро Анатолійович Юденко загинув 6 травня 2023 року під час виконання бойового завдання в районі села Іванівське поблизу міста Бахмут Донецької області. У воїна залишилися дружина та донька. На вшанування пам’яті захисника в Полтаві Студентський парк було перейменовано на парк Студентський імені Дмитра Юденка.

#Дмитро Юденко [Електронний ресурс] : [добірка публікацій] // інтернет-видання Полтавщина. – Режим доступу: https://poltava.to/tag/2027/ (дата звернення: 14.01.2026). – Назва з екрана.

ГРИНЕНКО, О. У Полтаві перейменували вулиці та Студентський парк в пам’ять про шістьох полеглих українських воїнів [Електронний ресурс] / О. Гриненко // інтернет-видання Полтавщина. – 2024. – 4 жовтня. – Режим доступу: https://poltava.to/news/78295/ (дата звернення: 14.01.2026). – Назва з екрана.

КОВПАК, А. Студентський парк імені Дмитра Юденка: У Полтаві підтримали перейменування [Електронний ресурс] / А. Ковпак // Зміст. – 2024. – 4 жовтня. – Режим доступу: https://zmist.pl.ua/news/studentskyj-park-imeni-dmytra-yudenka-u-poltavi-pidtrymaly-perejmenuvannya (дата звернення: 14.01.2026). – Назва з екрана.

ЛЕВЧУК, М. Пам’яті Дмитра Юденка: Понад усе любив Україну і свою родину [Електронний ресурс] / М. Левчук // Коло. - 2024. – 26 серпня. - Режим доступу: https://kolo.news/category/interview/39751 (дата звернення: 14.01.2026). – Назва з екрана.

АНДРІЙ ЯРЕШКО

Андрій Ярешко народився у Полтаві у 1964 році. Після закінчення 27-ої школи у 1981-му здобув фах електрозварювальника. Працював помічником директора школи № 20 з господарської частини, на Полтавському та Мало-Будищанському будівельних комбінатах, у Полтавському управлінні бурових робіт. Десантник. У травні 1992 року отримав військове звання «лейтенант», учасник війни в Афганістані. Навесні 2014 року вступив до 16-го Полтавського батальйону територіальної оборони, мав позивний «Яр». У квітні 2015-го був демобілізований, у Полтаві пробув три місяці, а потім знову пішов у військкомат і повернувся на фронт. Поліг 5 березня 2016 року під час обстрілу росіянами 120-міліметровими мінометами. Посмертно нагородили орденом Богдана Хмельницького ІІІ ступеня, нагрудним знаком «Знак пошани», нагрудним знаком «За досягнення у військовій службі» ІІ ступеня, відзнакою «За вірність народу України» І ступеня, медаллю «За оборону Авдіївки», медаллю «За жертовність і любов до України», медаллю «Авдіївка. Промзона. Стояли на смерть». 11 травня 2021 року на фасаді школи № 27, що на вул. Європейській, 60 старшого лейтенанта ЗСУ Андрія Ярешка увічнили у меморіальній дошці. На честь Андрія Ярешка в Полтаві перейменовано вулицю Кузнєчну.

АНДРІЙ Ярешко [Електронний ресурс] // Український меморіал: [сайт]. - Режим доступу: https://ukraine-memorial.org/ua/biography/yareshko-andriy-grigoriyovich/ (дата звернення: 14.01.2026). – Назва з екрана.

ГЕРОЇ російсько-української війни у назвах вулиць, - рішення Полтавської міськради [Електронний ресурс] / Полтавський офіс Українського інституту національної пам’яті // інтернет-видання Полтавщина: [сайт]. – 2023. –15 квітня. - Режим доступу: https://poltava.to/project/7730/ (дата звернення: 14.01.2026). – Назва з екрана.

ЯРЕШКО Андрій Григорович («Яр») [Електронний ресурс] // Книга пам’яті полеглих за Україну: [сайт]. - Режим доступу: https://old.memorybook.org.ua/31/yareshko.htm (дата звернення: 14.01.2026). – Назва з екрана.

Укладач: Н.Пономаренко, головний бібліограф відділу організаційно-методичної та інформаційно-бібліографічної роботи ЦБ