Бібліографічний дайджест

Випуск 2.

На карті міста з’явилося чимало вулиць з іменами людей, які віддали життя, захищаючи Україну. Полтавці шанують наших захисників. Нові імена в топоніміці міста – це акт вшанування мужніх, незламних воїнів, справжніх патріотів. Дайджест знайомить користувачів з іменами героїв російсько-української війни, на честь яких в Полтаві названі вулиці і парки міста.

 ЕДУАРД ГОРОШОЧОК

Едуард народився в селі Зачепилівка на Полтавщині. Навчався в школі в Нових Санжарах. Закінчив факультет економічної кібернетики Полтавського університету економіки і торгівлі та Київську школу економіки. 1 вересня 2014 року підписав контракт із полком «Азов». Служив топогеодезистом відділення управління старшого офіцера батареї першого мінометного взводу, брав участь у боях за Широкине. У 2016-му був комісований. 

У 2017 році заснував ГО «Вороскол», яка допомагала учасникам бойових дій Полтавщини. Працював у Києві заступником директора американської фірми. У серпні 2021 року знову підписав контракт з «Азовом». Старший солдат Едуард Горошочок на псевдо DED загинув 15 квітня 2022 року в місті Маріуполь на Донеччині. Під час виконання завдання на території металургійного комбінату «Азовсталь» отримав смертельні поранення. Нагороджений орденом За мужність III ступеня (посмертно) за особисту мужність і самовіддані дії, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі. Провулок Міняйловський перейменовано. У назві тепер увічнено Едуарда Горошочка - старшого солдата полку «Азов» Національної гвардії України.

ГЕРОЇ російсько-української війни у назвах вулиць, - рішення Полтавської міськради [Електронний ресурс] / Полтавський офіс Українського інституту національної пам’яті // інтернет-видання Полтавщина. – 2023. –15 квітня. - Режим доступу: https://poltava.to/project/7730/ (дата звернення: 04.12.2025). – Назва з екрана.

ПАМ’ЯТІ старшого солдату полку «Азов» Едуарда Горошочка (позивний Ed Ded) [Електронний ресурс] // Укрінформ. – 2023. – 30 квітня. - Режим доступу: https://www.ukrinform.ua/rubric-ato/3699941-pamati-starsogo-soldata-polku-azov-eduarda-gorosocka-pozivnij-ed-ded.html (дата звернення: 04.12.2025). – Назва з екрана.

ФЕЩЕНКО, А. Боронив Маріуполь, Згадаймо Добровольця Едуарда Горошочка [Електронний ресурс] / А. Фещенко // Главком. – 2024. – 5 лютого. - Режим доступу: https://glavcom.ua/country/society/zhadajmo-eduarda-horoshochka-984251.html (дата звернення: 04.12.2025). – Назва з екрана.

ЧАЙКОВСЬКА, А. Загинув Едуард Горошочок з Полтави – доброволець «Азову» та учасник Революції Гідності [Електронний ресурс] / А. Чайковська // Зміст. – 2022. – 26 квітня. - Режим доступу: https://zmist.pl.ua/news/zagynuv-eduard-goroshochok-z-poltavy-dobrovolecz-azovu-ta-uchasnyk-revolyucziyi-gidnosti (дата звернення: 04.12.2025). – Назва з екрана.

ОЛЕКСАНДР ГОРЯЧЕВСЬКИЙ

Захисник України народився в Полтаві, навчався у ЗОШ № 25 та здобув освіту інженера-теплотехніка в будівельному інституті. За фахом працював на Полтавському тепловозоремонтному заводі. З 2010 року проживав у Кременчуці, де працював на Крюківському вагонобудівному заводі.

З початку АТО у 2014-му, Олександр Горячевський добровільно пішов захищати територіальну цілісність України. Був рядовим батальйону патрульної служби міліції особливого призначення «Шахтарськ». 13 серпня його підрозділ перевели під місто Іловайськ Донецької області. Загинув Олександр Горячевський 19 серпня 2014-го: воїн намагався вивести групу бійців з оточення й під час ворожого обстрілу отримав осколкові поранення від розриву гранати. Провулок В. Г. Германа-Шахли в Полтаві перейменували на честь Олександра Горячевського.

СУЛИМЕНКО, В. Олександр Горячевський: доброволець батальйону, про який мало згадують [Електронний ресурс] / В. Сулименко // Полтавський вісник. – 2019. – 27 серпня. - Режим доступу: https://www.visnyk.poltava.ua/news/oleksandr-horiachevskyj-dobrovolets-bataljonu-pro-iakyj-malo-zhaduiut/ (дата звернення: 04.12.2025). – Назва з екрана.

ФОНІНА, Я. У Полтаві відкрили меморіальну дошку загиблому воїну АТО. ФОТО [Електронний ресурс] / Я. Фоніна // Коло. News. - 2017. – 19 жовтня. - Режим доступу: https://kolo.news/category/suspilstvo/5818 (дата звернення: 04.12.2025). – Назва з екрана.

АНТОН ГРИЦАЙ

Антон Грицай народився 7 травня 1987 року у місті Полтава. Закінчив історичний факультет Полтавського національного педагогічного університету. Антон був палким футбольним вболівальником, один із фундаторів ультрас-угрупування «Crew of Golden Eagle». Також належав до спільноти ультрас полтавського клубу «Ворскла». Був на Майдані під час Революції Гідності. З перших днів російсько-української війни пішов добровольцем у зону АТО, виконував завдання на посаді заступника командира артилерійського дивізіону з озброєння окремого загону спеціального призначення полку «Азов» Східного ОТО Національної гвардії України. Мав звання лейтенанта. Поліг під час артилерійського обстрілу 15 лютого 2015 року у селі Широкине Новоазовського району Донецької області. Антону було 27 років. Указом Президента нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно) та нагородою Полтавської обласної ради «За вірність народу України» І ступеня (посмертно). Нагороджений медаллю УПЦ КП «За жертовність і любов до України» (посмертно).

15 серпня 2015 року на фасаді одного з корпусів Полтавського педагогічного університету становили пам’ятну дошку Антону Грицаю. Вулицю Андрєя Ляхова перейменували на честь Антона Грицая.

АНТОН Сіф Грицай [Електронний ресурс] // Трибуна героїв: [сайт]. – 2015. – 15 лютого. - Режим доступу: https://www.standsofheroes.com/tribuna-geroev/anton-sif-gricay (дата звернення: 04.12.2025). – Назва з екрана.

ГРИЦАЙ Антон Юрійович [Електронний ресурс] // Полтавська обласна рада: [офіційний сайт]. - Режим доступу: https://oblrada-pl.gov.ua/worthy/grycay-anton-yuriyovych (дата звернення: 04.12.2025). – Назва з екрана.

ГРИЦАЙ Антон Юрійович «Сіф» [Електронний ресурс] // Полтавський національний педагогічний університет імені В. Г. Короленка. Факультет історії та географії: [сайт]. - Режим доступу: http://historic.pnpu.edu.ua/index.php/grucay/ (дата звернення: 04.12.2025). – Назва з екрана.

ЛЕЙТЕНАНТ Грицай Антон Юрійович («Сіф») [Електронний ресурс] // Полтавський ТЦК. Пам’ять: [сайт]. - Режим доступу: https://museum.tck.pl.ua/leytenant-hrytsay-anton-yuriyovych/ (дата звернення: 24.12.2025). – Назва з екрана.

ПАТРОНИ вулиць Полтавської громади: полеглий герой війни з росіянами Антон Грицай [Електронний ресурс] / Полтавський офіс Українського інституту національної пам’яті // інтернет-видання Полтавщина. – 2023. – 30 травня. - Режим доступу: https://poltava.to/project/7780/ (дата звернення: 24.12.2025). – Назва з екрана.

ВІТАЛІЙ ГРИЦАЄНКО

Віталій Грицаєнко народився 3 серпня 1990 року в Полтаві. Навчався у полтавській ЗОШ № 20 та у Харківському національному університеті внутрішніх справ. Віталій Грицаєнко став добровольцем у 2014 році й дослужився від солдата до заступника командира полку «Азов», мав звання старшого лейтенанта. З 24 лютого 2022 року воїн боронив з побратимами Маріуполь. Мав позивний «Гоголь». 27 лютого група чоловіка відбила 4 спроби висадки морського десанту ворога, а 1 березня підрозділ «Гоголя» розбив ворожу колону.

15 березня азовці успішно заблокували пересування ворога. Особисто Віталій Грицаєнко знищив 2 «Тигра» ворога. 19 березня група воїна здійснила успішний рейд у тил противника і знищила ворожий командний полк, тиловий склад і склад з боєприпасами, танк, 3 БТРи та близько взводу живої сили ворога. 19 березня «Гоголь» загинув від поранень.

Нагороди Віталія Грицаєнка: медаль «Захисника Маріуполя» у 2015 році; відзнака за участь в АТО від Президента України у 2016 році; відомча-заохочувальна відзнака МВС України з нагрудним знаком за службу у 2017 році; медаль «За військову службу Україні» у 2017 році; нагороджений вогнепальною зброєю, пістолетом «Форт-17»  у 2019 році; посмертно нагороджений Званням Герой України у 2022 році.

На фасаді полтавської школи № 20 імені Бориса Серги полеглому в Маріуполі Герою України Віталію Грицаєнкові встановили меморіальну дошку. Полтавський ліцей з посиленою військово-фізичною підготовкою носить ім’я Віталія Грицаєнка. У Полтаві перейменували Першотравневий проспект на честь Героя України Віталія Грицаєнка.

АГІБАЛОВА, В. Герой України Віталій Грицаєнко загинув, захищаючи Маріуполь [Електронний ресурс] / В. Агібалова // Арміяinform. – 2022. - 8 квітня. - Режим доступу: https://armyinform.com.ua/2022/04/08/geroj-ukrayiny-vitalij-gryczayenko-zagynuv-zahyshhayuchy-mariupol/ (дата звернення: 24.12.2025). – Назва з екрана.

ГРИНЕНКО, О. У Полтаві перейменували Першотравневий проспект на честь Героя України Віталія Грицаєнка [Електронний ресурс] / О. Гриненко // інтернет-видання Полтавщина. – 2023. – 30 травня. - Режим доступу: https://poltava.to/news/74378/ (дата звернення: 24.12.2025). – Назва з екрана.

МУРДЗА, Я. Військовий ліцей імені Героя Віталія Грицаєнка на Полтавщині – депутати ухвалили рішення [Електронний ресурс] / Я. Мурдза // Зміст. – 2023. – 28 липня. - Режим доступу: https://zmist.pl.ua/news/vijskovyj-liczej-imeni-geroya-ukrayiny-vitaliya-gryczayenka-na-poltavshhyni-deputaty-uhvalyly-rishennya (дата звернення: 24.12.2025). – Назва з екрана.

ФЕДЧЕНКО, А. Герой України Віталій Грицаєнко: життя і смерть «Гоголя» в «Азові» [Електронний ресурс] / А. Федченко // Новинарня. – 2022. – 10 жовтня. - Режим доступу: https://novynarnia.com/2022/10/10/vhrytsajenko/ (дата звернення: 04.12.2025). – Назва з екрана.

АНАТОЛІЙ ДЕРГАЙ

Анатолій Дергай народився 27 червня 1987 року в Полтаві. Закінчив Полтавську гімназію № 33 та Полтавський політехнічний коледж. З дитинства любив різноманітну техніку, автомобілі, з чим і пов’язав свою майбутню професію. Анатолій прекрасно водив авто, близько 9 років працював таксистом, із 2017-го став далекобійником міжнародного класу, об’їздив усі країни Європи. Анатолій Дергай добровольцем став до лав Збройних сил України. У складі 27-ї реактивної артилерійської бригади імені кошового отамана Петра Колнишевського обороняв Харківщину. Йому довірили бойову машину РСЗВ „Ураган“. Разом з побратимами вони виконували на ній спеціальні завдання. Анатолій швидко розібрався зі складнощами керування артилерійської установки. 25 квітня 2022 року поблизу села Шебелинка, на Харківщині хлопці дали свій останній земний бій. За наведенням зрадників-колаборантів дві РСЗВ „Ураган“ з повним екіпажем та бойовим зарядом були атаковані ворожим „Іскандером“. Машини здетонували – шансів вижити не було. Указом президента України №397 Анатолій Дергай нагороджений орденом за мужність ІІІ ступеня (посмертно). Вулицю Жасмінову перейменовано на честь Анатолія Дергая.

ГЕРОЇ російсько-української війни у назвах вулиць, - рішення Полтавської міськради [Електронний ресурс] / Полтавський офіс Українського інституту національної пам’яті // інтернет-видання Полтавщина: [сайт]. – 2023. –15 квітня. - Режим доступу: https://poltava.to/project/7730/ (дата звернення 04.12.2025). – Назва з екрана.

ШАБЛЯ, Ю. За майбутнє майбутнє дітей та Батьківщини віддав життя: історія полеглого Захисника Анатолія Дергая [Електронний ресурс] / Ю. Шабля // Вісті Полтавського району. – 2022. – 31 грудня. – Режим доступу: https://polvisti.com.ua/suspilstvo/shhob-dity-zhyly-u-vilnij-krayini/ (дата звернення: 04.12.2025). – Назва з екрана.

СЕРГІЙ ІВАНЕНКО

Захисник України навчався в загальноосвітній школі № 18 та закінчив Полтавську державну аграрну академію, за освітою - ветеринар. Займався бігом. Став на захист Батьківщини з початку повномасштабного російського вторгнення. Мав військове звання молодший сержант, командир стрілецького відділення 116-ї окремої бригади територіальної оборони.

41-річний Сергій Іваненко загинув виконуючи бойове завдання 10 листопада 2023 року. Це відбувся біля міста Авдіївка Покровського району Донецької області. Посмертно воїн нагороджений орденом «За мужність» III ступеня. Провулок Крутий у Полтавській громаді перейменували на честь Сергія Іваненка.

ГРИНЕНКО, О. У Полтаві перейменували вулиці та Студентський парк в пам’ять про шістьох полеглих українських воїнів [Електронний ресурс] / О. Гриненко // інтернет-видання Полтавщина: [сайт]. – 2024. – 4 жовтня. – Режим доступу: https://poltava.to/news/78295/ (дата звернення: 04.12.2025). – Назва з екрана.

МАКСИМЧУК, Л. У районі Авдіївки загинув марафонець Сергій Іваненко (фото) [Електронний ресурс] / Л. Максимчук // Фокус. – 2023. – 17 грудня. - Режим доступу: https://focus.ua/uk/voennye-novosti/606925-u-rayoni-avdijivki-zaginuv-marafonec-sergiy-ivanenko-foto (дата звернення: 04.12.2025). – Назва з екрана.

ЧАЙКОВСЬКА, А. Полтавець Сергій Іваненко загинув поблизу Авдіївки [Електронний ресурс] / А. Чайковська // Зміст. – 2023. – 13 листопада. – Режим доступу: https://zmist.pl.ua/news/poltavecz-sergij-ivanenko-zagynuv-poblyzu-avdiyivky (дата звернення: 04.12.2025). – Назва з екрана.

МИРОСЛАВ КАБУШКА

Народився 19 лютого 1978 року в місті Полтава. У липні 2015 року мобілізовано на захист України. Учасник антитерористичної операції на Сході України. Старший водій 81 окремої аеромобільної бригади. Старший солдат Мирослав Кабушка загинув 14 квітня 2016 року близько 23 години від розриву гранати, випущеної бойовиками з ручного протитанкового гранатомету. Сталося це в промзоні міста Авдіївки Донецької області. Мирослав тоді якраз виконував бойове завдання – спостерігав за позиціями ворога. На той момент йому виповнилося 38 років.

У 2016 році указом Президента Мирослав Кабушка посмертно нагороджений орденом «За мужність» III ступеня. Також рішенням Полтавської обласної ради посмертно нагороджений відзнакою «За вірність народу України» І ступеня. Вулицю Степову в Полтаві перейменовано на честь Мирослав Кабушки.

КАБУШКА Мирослав Олексійович [Електронний ресурс] // Полтавська обласна рада: [Офіційний сайт]. - Режим доступу: https://oblrada-pl.gov.ua/worthy/kabushka-myroslav-oleksiyovych (дата звернення: 04.12.2025). – Назва з екрана.

ЧАЙКОВСЬКА, А. Вулиці й провулки Полтави, які назвали на честь полеглих героїв війни [Електронний ресурс] / А. Чайковська // Зміст. – 2024. – 28 липня. - Режим доступу: https://zmist.pl.ua/news/vulyczi-j-provulky-poltavy-yaki-nazvaly-na-chest-poleglyh-geroyiv-vijny (дата звернення: 04.12.2025). – Назва з екрана.

ВОЛОДИМИР КІСЕЛЬОВ

Володимир Кісельов народився в Полтаві, закінчив місцевий будівельний технікум транспортного будівництва. Пройшов військову службу за контрактом у Збройних силах України. Закінчив Харківський національний автомобільно-дорожній університет. З 2012 року прийнятий на військову службу СБУ. Він віддано захищав Україну з 2014-го — першого року новітньої російсько-української війни. Постійно долучався до оперативно-бойових операцій в районі проведення АТО/ ООС. Загалом на військовій службі перебував з 2008 року в підрозділах спеціального призначення ЗСУ. Будучи керівником групи Центру спеціальних операцій, героїчно загинув 7 травня 2022 року в районі активних бойових зіткнень з російськими окупантами на півдні України. Удостоєний Ордену «Золота зірка» та звання Героя України. Вулицю Зигіна рішенням сесії Полтавської міськради перейменовано на честь капітана Володимира Кісельова.

ГРИНЕНКО, О. У Полтаві відкрили інформаційну дошку Герою України Володимиру Кісельову [Електронний ресурс] / О. Гриненко // інтернет-видання Полтавщина. – 2024. – 7 травня. - Режим доступу: https://poltava.to/news/76364/ (дата звернення: 04.12.2025). – Назва з екрана.

ПАТРОНИ вулиць Полтавської громади: полеглі герої війни з росією Оксанченко, Кісельов, Банк [Електронний ресурс] / Полтавський офіс Українського інституту національної пам’яті // інтернет-видання Полтавщина. – 2023. – 1 червня. - Режим доступу: https://poltava.to/project/7783/ (дата звернення: 04.12.2025). – Назва з екрана.

ЧАЙКОВСЬКА, А. Капітан Володимир Кисельов з Полтави звільняв Зміїний: Володимир Зеленський вперше назвав імена полеглих Героїв України [Електронний ресурс] / А. Чайковська // Зміст. – 2023. - 1 липня. - Режим доступу: https://zmist.pl.ua/news/kapitan-volodymyr-kyselov-z-poltavy-zvilnyav-zmiyinyj-volodymyr-zelenskyj-vpershe-nazvav-imena-poleglyh-geroyiv-ukrayiny (дата звернення: 04.12.2025). – Назва з екрана.

ВАЛЕРІЙ КОНСТАНТИНОВ

Константинов Валерій Володимирович народився 28 серпня 1979 року в місті Кіровограді (тепер – Кропивницький). Майже все життя прожив у Полтаві. Останні роки працював водієм у Нідерландах. Відразу після початку повномасштабного вторгнення Росії Валерій повернувся, щоб боронити Батьківщину. Став стрільцем Добровольчого батальйону «ОДЧ Карпатська Січ». Мав позивний «Француз». Звільняв від ворога Київську область, а невдовзі із підрозділом був перекинутий під Харків. 11 квітня 2022 року поліг на Харківщині, виконуючи бойове завдання. На честь Валерія Константинова перейменовано провулок Рельсовий.

ЛИСОГОР, М. У бою під Харковом загинув полтавець Валерій Константинов [Електронний ресурс] / М. Лисогор // інтернет-видання Полтавщина. - 2022. - 19 квітня. – Режим доступу: https://poltava.to/news/65753/#:~:text=11 квітня, під час обстрілу,року в Кропивницькому, був сиротою (дата звернення: 04.12.2025). – Назва з екрана.

ПАРХОМЕНКО, Л. «Інакше він не міг»: воїнові з Полтави Валерію Константинову просять присвоїти посмертне звання [Електронний ресурс] / Л. Пархоменко // Суспільне Полтава. - 2023. – 29 липня. - Режим доступу: https://suspilne.media/poltava/536731-inakse-vin-ne-mig-voinovi-z-poltavi-valeriu-konstantinovu-prosat-prisvoiti-posmertne-zvanna/ (дата звернення: 04.12.2025). – Назва з екрана.

ПАРШЕВЛЮК, В. Полтавець Валерій Константинів віддав життя за Україну у бою на Харківщині [Електронний ресурс] / Л. Паршевлюк // 0532. Сайт міста Полтави. – 2022. – 19 квітня. - Режим доступу: https://www.0532.ua/news/3373891/poltavec-valerij-francuz-konstantiniv-viddav-zitta-za-ukrainu-u-bou-na-harkivsini (дата звернення: 04.12.2025). – Назва з екрана.

ДМИТРО КОРЯК

Дмитро народився в Миргороді Полтавської області. 1996—2006 роках навчався у місцевій спеціалізованій школі І-ІІІ ступенів № 5. 2011 року закінчив електромеханічний факультет ПНТУ ім. Юрія Кондратюка за спеціальністю «технологія машинобудування». Із 2010-го і по грудень 2013 року працював на будівництві. Брав участь у Революції гідності. Із серпня 2014 року увійшов до лав добровольців полку спеціального призначення «Азов». Дмитро загинув від осколкових поранень, отриманих 11 лютого 2015 року під час штурму ворожого блокпосту біля села Саханка в Новоазовському районі Донецької області. В Полтаві на честь Дмитра Коряка перейменовано вулицю Червоноармійську.

В ПОЛТАВІ пам’ятають Героя Майдану, добровольця «Азову» Дмитра Коряка [Електронний ресурс] / Полтавський офіс Українського інституту пам’яті // Український погляд: [сайт]. – 2024. – 22 лютого. - Режим доступу: https://ukrpohliad.org/national-memory/v-poltavi-pamyatayut-geroya-majdanu-dobrovolczya-azovu-dmytra-koryaka.html (дата звернення: 04.12.2025). – Назва з екрана.

ДОРОГА в безсмертя: Дмитро Коряк спогади, фото, вірші / упоряд. Н. Гринь; передм. В. А. Мелешко — Полтава : ТОВ "Перша експериментальна друкарня", 2016. — 160 с.

КОРЯК Дмитро Володимирович («Брат») [Електронний ресурс] // Книга пам’яті полеглих за Україну: [сайт]. – Режим доступу: https://old.memorybook.org.ua/14/koryak.htm (дата звернення: 04.12.2025). – Назва з екрана.

ПАТРОНИ вулиць Полтавської громади: Дмитро Коряк – співзасновник «Самооборони полтавського майдану», доброволець «Азову» [Електронний ресурс] / Полтавський офіс Українського інституту національної пам‘яті // інтернет-видання Полтавщина. – 2024. – 25 лютого. - Режим доступу: https://poltava.to/project/8282/ (дата звернення: 04.12.2025). – Назва з екрана.

МАКСИМ КРАСНОКУТСЬКИЙ

Народився у 2004 році в Полтаві. Закінчив гімназію № 32 та Полтавську дитячу музичну школу № 3 імені Бориса Гмирі по класу саксофона. Паралельно із музикою займався бальними танцями. У 2019 році поступив у Полтавський фаховий коледж мистецтва імені Миколи Лисенка. Навчався у викладача Єлізара Пащенка. У 2021 році Максима покликали працювати у муніципальний духовий оркестр «Полтава» під керівництвом Едуарда Головашича. Максим закінчував курс навчання у Полтаві й влітку 2022 року планував поступати до Академії музики міста Дніпро. Юний полтавський музикант із перших днів повномасштабного вторгнення російських варварів записався добровольцем до Збройних Сил України. Це був його свідомий вибір – вибір воїна і героя.

На фронті він отримав позивний «Студент» та був старшим навідником механізованого батальйону військової частини А7014. Загинув 28 липня унаслідок артобстрілу у Мар’їнці.

На честь Максима Краснокутського перейменовано вулицю Цвіточну.

ЗАДАРА, І. У Полтаві Домалювали мурал на честь полеглого в Мар’їнці [Електронний ресурс] / І. Задара // Зміст. – 2023. – 19 вересня. – Режим доступу: https://zmist.pl.ua/news/u-poltavi-domalyuvaly-mural-na-chest-poleglogo-v-maryinczi-maksyma-krasnokutskogo-foto (дата звернення: 04.12.2025). – Назва з екрана.

ЛИСОГОР, М. «Він був талановитим музикантом і готувався до консерваторії»: історія 18-річного добровольця Максима Краснокутського, який загинув у Мар’їнці [Електронний ресурс] / М. Лисогор // інтернет-видання Полтавщина. – 2022. - 2 серпня. – Режим доступу: https://poltava.to/news/67234/ (дата звернення: 04.12.2025). – Назва з екрана.

ПАМ’ЯТІ музиканта, добровольця Максима Краснокутського, позивний «Студент» [Електронний ресурс] // Укрінформ. – 2023. – 21 жовтня. - Режим доступу: https://www.ukrinform.ua/rubric-ato/3775088-pamati-muzikanta-dobrovolca-maksima-krasnokutskogo-pozivnij-student.html (дата звернення: 04.12.2025). – Назва з екрана.

ФЕЩЕНКО, А. Пішов на фронт у 18 років. Згадаймо музиканта Максима Краснокутського [Електронний ресурс] / А. Фещенко // Главком. – 2023. – 12 вересня. – Режим доступу: https://glavcom.ua/country/society/khvilina-movchannja-zhadajmo-18-richnoho-muzikanta-maksima-krasnokutskoho-955878.html (дата звернення: 04.12.2025). – Назва з екрана.

ОЛЕГ КУЛАКОВСЬКИЙ

Він народився у селі Кратова Говтва Диканської громади, а з 16 років жив у Полтаві. У 18 років призвали на строкову службу, а потім було ще 3 роки контракту. Пізніше спробував себе у підприємництві, займався перевезеннями по Україні та іншим країнам Європи. У 2020 році наважився здійснити дитячу мрію й пішов з бізнесу в десантно-штурмові війська. 9 місяців захищав від росіян український Донбас у зоні проведення ООС, обороняв Новолуганське. Напередодні 24 лютого частина Олега мала виїжджати на ротацію, замінити своїх в ООС, але все змінилося. 11 лютого десантники поїхали на Харківщину, ближче до кордону з Росією, на навчання. Сержант Збройних сил України, військовослужбовець військової частини А-1493, командир відділення підвозу та перевезення мінометної батареї окремої десантно-штурмової бригади Олег Кулаковський поліг 24 лютого у Сумах під час обстрілу колони. Провулок Уютний перейменовано на честь Олега Кулаковського.

БОНДАРЕНКО, В. «Батько ніколи не побачить свого сина»: історія загиблого воїна Олега Кулаковського [Електронний ресурс] / В. Бондаренко, В. Рибалка // Суспільне Полтава. – 2022. – 6 грудня. - Режим доступу: https://suspilne.media/poltava/332914-batko-nikoli-ne-pobacit-svogo-sina-istoria-zagiblogo-voina-olega-kulakovskogo-z-poltavi/ (дата звернення: 04.12.2025). – Назва з екрана.

VATSENKO, А. Олег Кулаковський: доля загиблого героя з Полтавщини [Електронний ресурс] / А. Vatsenko // Poltava X. – 2024. – 19 грудня. - Режим доступу: https://yes-poltava.com.ua/ru/eternal/oleg-kulakovskij-sudba-pavshego-geroya-s-poltavshhiny (дата звернення: 04.12.2025). – Назва з екрана.

ЧАЙКОВСЬКА, А. Завжди перший Олег Кулаковський. Дружина полеглого десантника з Полтави про його подвиг та пам’ять [Електронний ресурс] / А. Чайковська // Зміст. – 2022. – 1 грудня. - Режим доступу: https://zmist.pl.ua/publications/zavzhdy-pershyj-oleg-kulakovskyj-druzhyna-poleglogo-desantnyka-z-poltavy-pro-jogo-podvyg-zhyttya-ta-pamyat (дата звернення: 04.12.2025). – Назва з екрана.

Укладач: Н.Пономаренко, головний бібліограф відділу організаційно-методичної та інформаційно-бібліографічної роботи ЦБ