- Деталі
- Автор: Бібліотека-філіал №4
У свої сорок два Наталя вповні пізнала гіркий присмак несправедливості. Зґвалтування на власному випускному, одруження із деспотичним Степаном, втеча, робота нянею на багатія, який просто скористався нею та викинув геть. Душа перетворилася на пустелю. Аж раптом обставини зіштовхують жінку із загадковою пенсіонеркою пані Олександрою та глухонімим Андрієм. Здається, Наталине життя починає налагоджуватися. Та минуле повертається: її знаходить син і повідомляє, що вона — остання надія на рятунок Степана. Тепер від вибору Наталі залежить життя того, хто приніс їй стільки болю. Яким буде рішення жінки? Як повернеться її життя далі?..
- Деталі
- Автор: Бібліотека-філіал №4
Що може допомогти у скрутній ситуації? Тільки любов. Вона надає сили для боротьби та рятує від зневіри. А іноді навіть творить чудеса. У далекому 1991-му киянин Андрій Литвин служив у Вільнюсі і брав участь у штурмі Телецентру як радянський солдат. У 2014-му він знову став учасником революційних подій, але тепер уже як захисник української незалежності. І, на відміну від товаришів, він не лізе у сутички з силовиками — адже сам колись був у їхній ролі. Проте все змінюється у мить, коли пропадає зв’язок із дочкою Рутою, яка працює в бібліотеці Майдану. Український Дім захоплюють «беркутівці». І Андрій вирушає на пошуки дочки у всіх найгарячіших точках спекотної ночі з 18 на 19 лютого 2014 року. Разом із жменькою майданівців він захищає барикади, водночас розшукуючи дочку, коли раптом його дістає минуле — Вільнюс 91-го і литовська студентка Рута, в яку він, сержант Литвин, колись був закоханий…
- Деталі
- Автор: Бібліотека-філіал №4
Головний отаман Директорії чи звичайна людина, яка поклала все на вівтар національної ідеї? Того ранку Симон Петлюра нарешті повернувся додому. Обійняв дружину Ольгу, вільно дихав на повні груди. Стільки часу він провів у в’язниці бездіяльно. І ось відчуває, що настає пора великих змін. Соратники чекають наказу діяти. Одначе кохана Ольга і маленька донечка Леся дуже потерпають від того, що тата й чоловіка й далі майже не буде вдома. Та й чи буде в них дім? І сам Петлюра розривається між сім’єю та своєю мрією — незалежною Україною. Режим Скоропадського має бути повалено. Відступати не можна. Здається, Петлюра чує власний голос ніби здалеку. І наче не він промовляє ті слова: «Іншого шляху, крім повстання, у нас немає…»
- Деталі
- Автор: Бібліотека-філіал №4
Середина XVIII століття. Кривава м'ясорубка Гайдамаччини безжально перемелює хребти людських доль. В її шестерні потрапляють всі — від шляхтича до селянина. І от під час жорстокого наскоку розорений ще один хутір. Вирізані ледь не всі його мешканці — старі й малі. Юна дівчина дивом уникнула смерті, але стає гибеллю для тих, хто забрав життя її рідних. У гонитві за помстою, що розтягнулася на сімнадцять років, вона стирає з лиця землі і добрих, і лихих, і винуватих, і невинних. Та врешті закам'яніле серце має заспокоїтися: вдова натрапляє на слід останнього вбивці, але й тут доля вирішує зіграти з нею злий жарт...
- Деталі
- Автор: Бібліотека-філіал №4
Усе почалося того дня в густих самарських лісах. Юний козак вів свій танок у центрі трав’яного озера, вправляючись із шаблею. Його зброя з неймовірною швидкістю вимальовувала в повітрі складні фігури. Уже тоді він окреслив лезом шаблі власну долю. Ще не знаючи, що стане козаком-легендою, здобуде безліч перемог, здійснить перші морські походи проти Кримського ханства та Османської імперії, відбудує Січ… І закохається до нестями, загубившись у власних почуттях… А наразі сонце грало на шаблі молодого Кошича. Незабаром світ дізнається про нього як про славнозвісного Самійла Кішку.
- Деталі
- Автор: Бібліотека-філіал №4
Нова книжка есеїстики Степана Процюка — це нариси про знакових українських письменників, долі яких вражають не менше за творчість. Фанатик нового мистецтва Михайль Семенко, сталева і ніжна Леся Українка, геній із замерзлим серцем Павло Тичина... Несподівані ракурси добре знайомих постатей захоплюють і бентежать. Друга частина видання — авторська реакція на сучасні суспільні події в Україні. Фінальний розділ — найсвіжіші інтерв'ю із автором. «Чи багато читали наших прижиттєво не надто популярних, а то й маловідомих видатних письменників? Справжня слава приходить до Тараса Шевченка лише разом із культовою надгробною промовою Пантелеймона Куліша. Проте той же ексцентричний Куліш, допустимо, схвалював, що Катерина II Запорізьку Січ «залізною п'ятою роздавила». Незрідка наші найкращі письменники лише віддзеркалювали риси власного народу...» Степан Процюк






