У «Пісні над піснями», як у жодному з інших творів Шолом-Алейхема, передане це розуміння роману, адже це оповідь про чаклунство, таїну зародження кохання і про його втрату.

Роман нагадує поему про кохання, багату метафорами і символами. Кожна глава схожа на строфу ліричного вірша.