Сценарій літературного заходу з нагоди 150-річного ювілею Л.Українки

/уч. 6 кл./

lesia

Підготовча робота: 

  • набір карток з написами : «ТАК», «НІ»
  • фліпчарт, набір магнітів;
  • вирізане з паперу червоне серце; жовтого кольору промінчики 
  • картки з  написами  «любов до життя», «любов до Батьківщини», «любов до рідної землі»,  «любов до природи», «любов до художнього слова» та ін.

Ведуча І: Добрий день, діти! Ми раді вітати Вас у стінах нашої бібліотеки. Сьогодні у нас особливий день, адже до нас завітали гості, а гостям ми завжди раді і в подальшому теж будемо радо вас бачити. За виразом ваших облич ми бачимо, що настрій у вас хороший.

Ведуча ІІ: 

«Якби мої думи німії
Та піснею стали без слова,
Вони б тоді більше сказили,
Ніж вся моя довга розмова»
 

Ведуча І: Ці слова написала Леся Українка. Вони і стануть епіграфом нашого заходу «Щоб не плакать, я сміялась». Сьогодні з вами поведемо розмову про відому всьому світу українську письменницю Лесю Українку. Ось вона перед вами, у квітах барвінку – геніальна донька українського народу, якій у цьому році відзначатиметься 150 річниця від дня народження. Хто ж така, Леся Українка? 

Ведуча ІІ: Лариса Петрівна Косач-Квітка (Леся Українка) народилася в 1871 р. на Волині в сім’ї Косачів. Мати, Олена Петрівна Косач (Драгоманова, літературний псевдонім Олена Пчілка) займалася вихованням дітей в сім’ї (їх було в сім’ї 6) і вела активну громадську, етнографічну, активну роботу в культурно-громадському житті.

Батько, юрист за освітою, був людиною лагідною і правдивою. У сім’ї Косачів панувала атмосфера поваги до народних звичаїв і традицій, до української культури.

Ведуча ІІ: У дитинстві Лариса була жвавою та допитливою дівчинкою. У 4 роки добре читала, а в 5 – вже написала досить змістовного листа своєму дядькові М. Драгоманову. Ларису по-домашньому кликали Лося. А пізніше прохала, щоб її називали Лесею, в дорослому віці вона стала Лесею Українкою. Коли ще Леся не вміла читати, батько навчив її проказувати за ним байки Л. Глібова, казки О. Пушкіна.

Ведуча І: Леся любила співати і танцювати. У с. Колодяжному, біля їх садиби, у неділю збиралися дівчата поспівати. Леся підсідала до гурту і тоненьким чистим голосочком підтягувала ніжні пісні про кохання. Коли підросла та навчилась нотної грамоти, стала записувати мелодії і тексти почутих пісень. 

Ведуча ІІ: Свою літературну діяльність почала рано. У 9 років написала свій перший вірш «Надія», присвячений тітці, котра була заслана до Сибіру за політичні погляди.

(читається вірш «Надія»)

Ведуча І: Коли Лесі виповнилось 13 р., з’явився перший друкований вірш «Конвалія», який увійшов в її першу збірку «На крилах пісень».

Ведуча ІІ:Вона з дитинства була старанною і здібною: знала понад 10 іноземних мов, любила музику та грала на фортепіано, виявляла інтерес до малювання.

Ведуча ІІ: У сім’ї Косачів була гарна традиція – влаштовувати родинні літературні та народні свята. Душею цих свят була Леся – вона і сценарист, і режисер, і костюмер.

Ведуча І: Та доля розпорядилась інакше. Під час Водохреща в Луцьку дівчинка так захопилась, що не відчула, як промочила ноги. Спочатку заболіла нога, потім рука. Діагноз, який діагностували лікарі – сухоти (туберкульоз) кісток, а потім легень та нирок.

Ведуча ІІ: Поетеса з дитинства засвоїла правило: щоб не плакати – треба сміятись. Отак і змагалась з недугою все життя.

Ведуча І: Для закріплення знань про Лесю Українку хочемо провести з вами гру «Так чи ні?». У вас є картки з відповідями. Ми задаватимемо питання, а ви будете піднімати картки з відповідями «Так» або «Ні»:

  1. Леся Українка народилась на території Полтавської губернії. Так чи ні?

  2. В сім’ї Косачів було 6 дітей. Так чи ні?

  3. В дитинстві її вдома кликали Орисею. Так чи ні?

  4. Перший вірш Лесі Українки «Надія». Так чи ні?

  5. Леся з дитинства знала понад 10 іноземних мов. Так чи ні?

  6. Леся навчилась добре читати тільки у 18 р. Так чи ні?

  7. Письменниця з самого дитинства любила малювати. Так чи ні?

Ведуча І: Щоби зрозуміти, чим жила Леся, ми пропонуємо вам почитати декілька її надзвичайно теплих  і проникливих віршів вголос. (Діти читають вірші «Ой, вишеньки-черешеньки», «Давня весна», «Вечірня година», «На зеленому горбочку», «Лілея») 

Ведуча ІІ: Дякуємо діти, за допомогу! Поезії Лесі  Українки завжди  випромінювали любов. Давайте разом  за допомогою чарівних промінчиків складемо  характеристики віршів Лесі Українки. Допоможуть вам   картки, на яких запропоновані  деякі з них.  

(Проводиться гра «Поетичні промінчики» -  ведуча кріпить на фліпчарті серце, підводить жовті промінчики і  за допомогою дітей складає  характеристики віршів Лесі Українки : любов до життя, любов до Батьківщини, до рідної землі, до природи, любов до художнього слова)

Ведуча ІІ: Дякуємо діти, ви гарно впорались з поставленим завданням. 

Ведуча І: Дуже любила Леся слухати розповіді старих людей про лісових істот та інших казкових героїв, які нібито існують у дикій природі. Всім відома казка драма-феєрія «Лісова пісня», в якій розповідається про лісову Мавку та духів лісу: Водяник,  красуні лісові та польові русалки, суворий Лісовик, легковажний Той, що греблі рве, суворий, невблаганний Той, що в скалі сидить.

Ведуча І: Прослухавши поезії письменниці, ви побували у царстві мудрого і красивого, правдивого і чуйного, сильного і ласкавого, доброго і мужнього слова Лесі Українки. 

Ведуча ІІ: Поетеса цікавилася фольклористикою, так, які і її мама Олена Пчілка. У листах Леся писала, що за 4 місяці зібрала більше 100 обрядових пісень.

Ведуча І: Музика в серці Лесі Українки бриніла завжди.

(Звучить «Місячна соната» Бетховена)

Вона змалку виявила до цього мистецтва велику здатність, глибоко розуміла музику, маючи добрий слух, довго не переставала грати, хоч ліва рука була деформована і трохи менша за праву – через те не могла досягнути блискучої техніки. Але тільки рука дозволяла – відразу сідала за інструмент і грала чудові мелодії. Особливо подобалась їй «Місячна соната» Бетховена.

Ведуча ІІ: Леся Українка говорила: «… В ній було стільки смутку, стільки пристрасті й болю, стільки глибоких незбагненних почуттів». Вашій увазі пропонуємо відео презентацію «Леся Українка – геній тендітної незламності».

Ведуча І: Ще один маловідомий талант Лариси Петрівни – живопис. На 22 році життя вона вчиться малюванню. Хоч трохи малювати Леся хотіла давно, з самого малку. 

Ведуча І: Для закріплення матеріалу, хочемо провести гру «Кошик запитань». Ви діставатимете з кошичка запитання, діставати запитання та давати на них відповіді:

  1. Де народилася Леся Українка?

  2. Хто була її мати?

  3. Як називається перша поетична збірка поетеси?

  4. На якому музичному інструменті грала письменниця?

  5. Який музичний твір Л. Бетхована найбільше вразив поетесу?

Ведуча ІІ: Із неповних 43 років, відведених Лесі долею на земне життя понад 30 р. тривав її героїчний двобій з тяжкою недугою. Але славетна дочка України не скорилася долі. 

«Ні, я жива! Я буду вічно жити!

Я в серці маю те, що не вмирає!»

Ведуча І: Леся Українка, звісно померла як і кожна людина. Але її ім’я славне, відоме не тільки в Україні, а й за її межами. Вона багато  зробила для розвитку української культури, була і залишається нашою національною гордістю.

Ведуча ІІ: 

Видатні поети ніколи не залишають нас.
Вони відходять у безсмертя.
Не стерлась райдужна сторінка,
Не вмерла «Пісня лісова»,
Безсмертна Леся Українка
Була і є повік жива!
 

Ведуча І: Леся Українка, звісно померла як і кожна людина, але її спадщина жива: в Україні діє безліч різноманітних музеїв, друкуються та перевидаються її твори, проводяться різноманітні заходи, фестивалі, конкурси, відео презентації, фільми, вистави, скульптури. На території Полтавщини, в м. Гадяч діє краєзнавчий музей, в експозиції якого знаходяться меморії Лариси Петрівни Косач-Квітки. На сценічними майданчиками Полтавщини показують вистави по творам Лесі Українки. 

Ведуча ІІ: На нашому заході ви дізнались про нашу видатну письменницю Лесю Українку, про її життєвий та творчий шлях та надихнулись на написання різноманітних малюнків.  

 

Укладачі бібліотекарі центральної бібліотеки                Стегній В.В., Петруня В.П.