У бібліотеці-філії №4 відбулося обговорення роману Юрія Винничука «Танго смерті», який серед учасників читацького клубу викликав неоднозначні враження. 

Події роману розгортаються у двох сюжетних зрізах. У довоєнному Львові та в часи Другої світової війни четверо друзів (українець, поляк, німець і єврей), батьки яких були бійцями армії УНР і загинули 1921 року під Базаром, віднайшли безумовну дружбу на все життя. Вони переживають різноманітні пригоди, ростуть, бешкетують, закохуються, захищають рідне місто, воюють, але не зраджують своєї дружби.

Паралельно у книжці йде оповідь про Яроша, який досліджує давні рукописи. До нього потрапляє рукопис одного із тих товаришів, що вижив.

Головна інтрига криється у 12 нотах мелодії танґо, що ніби ниткою пов’язує дві часові лінії. Почувши її, людина може пригадати себе у минулому житті. Але вона має почути цю мелодію до того, як померти. 

Обговорення роману «Танго смерті», як і читання, викликало різні емоції. 

«Якийсь вінегрет зі стилів письма та жанрів. Іноді здавалась, ніби писали різні автори». 

«Якісь частини подобались, але деякі читалися важко й нуднувато».

«Коли оповідь йшла від автора, текст сприймався легко. Інколи доводилося долати дуже довгі речення, іноді на пів сторінки».

Не всім сподобалися в романі фентезійні моменти та еротичні.

«В оповідях багато діалекту, але без них не занурило б так в атмосферу Львова тих часів. Сильно, змістовно й неперевершений львівський гумор».

Занурення в історичний контекст дає можливість набагато краще уявити життя у Львові перед Другою світовою війною, в її часи та період совецької окупації.

Мабуть, найтяжче в романі - жорстокість стосовно львівських євреїв та масові розстріли політичних в’язнів. 

Попри важке історичне тло, Юрію Винничуку вдалося в романі передати колорит «того Львова»: доволі веселий і з особливим львівським гумором.

І найкоротший відгук – «змістовно, моторошно, жорстко й боляче. Але реалістично. Раджу читати».