22 травня виповнилося 80 років Юрію Рибчинському – українському поету, драматургу, сценаристу, заслуженому діячу мистецтв України, народному артисту України, почесному громадянину Києва, одному із основоположників сучасної української естрадної пісні.
Працівники бібліотеки-філії №7 ЦБ Полтавської МТГ підготували допис про митця до його ювілею.
У 2020 році він отримав звання Героя України за визначні особисті заслуги у збагаченні української культури та мистецтва, формуванні національної ідентичності, багаторічну плідну творчу діяльність, а у 2021 році – відзнаку Президента України «Національна легенда України».
У творчому доробку Юрія Рибчинського понад три тисячі пісень, десятки музичних номерів у виставах і кінофільмах, мюзикли, рок-опери. Крім того – чимало сценаріїв і п'єс. Рибчинський співпрацює більш як з 150 композиторами. Усі пісні його – популярні, а кожна десята – стає шлягером!
Ще у восьмому класі попри захоплення живописом, спортом та театром зацікавився хлопець і літературною творчістю та написав свій перший вірш.
Приблизно в цей час юний поет познайомився з Лесем Танюком. «Відомий український режисер, поет, політик Лесь Танюк був і залишається для мене совістю української нації. Саме він познайомив мене з азами поетичної майстерності, по-справжньому відкрив українську культуру, засвітив імена Миколи Зерова і Євгена Плужника», – так говорить Юрій Рибчинський.
З тих пір зростав досвід, якість матеріалу стала вже певною маркою, константою, на яку рівняються інші автори. Але Рибчинський не відпочиває і продовжує плідно працювати. Створюються нові пісні, а старі отримують друге і третє життя завдяки тому, що інтерес виконавців до цього автора не зникає.
Якось Рибчинський зізнався: «Якщо тобі Господь дав якийсь талант – значить, ти вибраний. І якщо ти розпорядишся цим Божим даром заради грошей, квартири, влади, то кара буде серйозною. Мені хотілось би навіть в день своєї смерті написати якийсь твір, а не вмерти міністром чи президентом. Я не для того живу».
Попри славу і регалії, Юрій Рибчинський досі лишається, як він сам каже, «неформатним і неформальним», і при цьому – надзвичайно прискіпливим до своєї творчості. У 2002 році вийшла друком надзвичайно сильна і прониклива його поема «Поїзд», де Україна постає в образі потяга, який кудись їде, і в кожному вагоні розгортаються свої драми і свої сюжети. І ці сюжети, як виявляється, – вічні.
Коли почалося повномасштабне вторгнення, поет написав гнівне послання окупанту з обіцянкою, що на українській землі ворога неодмінно чекатиме ганебна смерть:
Син та внук Юрія Рибчинського пішли добровільно воювати, Юрій Євгенович і сам міг би долучитися, але за умови молодшого віку.
